Справа № 309/2242/24
Провадження № 2/309/538/24
02 вересня 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді - Ткач О.О.,
з участю секретаря судового засідання - Гелетей Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Поковба Тетяна Василівна, до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, -
ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Поковба Т.В, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у розмір 200 000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 22.12.2023 року, який набрав законної сили 22.01.2024 року, відповідач ОСОБА_2 , визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України. Позивач є потерпілим у даному кримінальному провадженні. Діями відповідача ОСОБА_1 було заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких останній зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача. Позивач зазначає, що весь період досудового розслідування він намагався поновити свої порушені права, внаслідок чого його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями. Внаслідок протиправних дій відповідача було понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, останній міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту своїх порушених прав. Крім того, позивач зазначає, що після скоєного злочину його постійно відвідували думки та спогади про наслідки крадіжки, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, почуття образи, обурення, приниження гідності.
У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в розмірі 200000 грн., а також судовий збір.
Ухвалою Хустського районного суду від 24.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання, розгляд підготовчого засідання призначений на 14 червня 2024 року.
Ухвалою Хотинського районного суду від 24.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.05. 2024 року.
Розгляд справи неодноразово відкладався через не явку належним чином повідомленого відповідача.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Поковба Т.В. в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про таке..
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день час та місце розгляду справи, судом були здійснені всі заходи для можливості відповідача брати участь у судових засіданнях, однак жодних клопотань про розгляд справи з її участю чи про відкладення розгляду справи, до суду не надходило, правом подачі відзиву не скористалася.
Інших заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
За таких обставин, враховуючи положення ст. 223 ЦПК України, беручи до уваги те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та відповідача.
З урахуванням викладеного і ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Враховуючи положення ст. 280 ЦПК України, а також те, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, жодних клопотань чи заяв до суду не надіслала, відзив на позов не подала, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 22.12.2023 року, який набрав законної сили 22.01.2024 року, відповідач ОСОБА_2 , визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.
Судом встановлено, що в вищезазначеному провадженні ОСОБА_1 визнано потерпілим.
Вказаним злочином йому заподіяну матеріальну шкоду у розмір 3400 грн.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що діями відповідача, який вчинив кримінальне правопорушення, було заподіяно значної моральної шкоди,яка полягає у душевних стражданнях, а саме: негативних переживаннях та спогадах, тривозі, насторозі, зниженому на нестійкому настрої, порушенні сну, емоційній напрузі, почутті образи, обуренню, приниженню гідності.
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 200000 гривень.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч. 7 ст. 128 КПК України і ч. 3 ст. 386 ЦК України позивач має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, в тому числі шляхом звернення з позовом у кримінальній справі.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно п.п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Правовими нормами ч. 1 ст. 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з п.п. 1 і 2 ч. 1ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За загальним правилом складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є: шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв'язок між ними; вина заподіювача шкоди.
Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності за заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Згідно із принципом змагальності сторін необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди. При оцінці моральної (немайнової) шкоди, спричиненої потерпілому, суд повинен належним чином оцінювати ступінь немайнових втрат. Зокрема, має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу від протиправних дій відповідача знайшов повне підтвердження дослідженими обставинами кримінального правопорушення, зазначеними у вироку. Отже, внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення позивачу безумовно завдано моральної шкоди.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та співмірності. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року в справі №?686/10520/15-ц зауважував, що розв'язуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди, суд зважає на тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов'язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном).
Виходячи із презумпції того, що порушення прав людини прямо суперечить головним конституційним нормам і завжди викликає у людини негативні емоції, ураховуючи характер страждань позивача у даній справі, обсяг заподіяної шкоди та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до вимог статей 23, 1167 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами й доповненнями), суд доходить до висновку, що позивачу спричинені душевні страждання.
Спричинені збитки, згідно вироку суду від 22.12.2023 року складають 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень).
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку,що уданому випадку обґрунтованою,справедливою і співрозмірною грошовою компенсацією завданої позивачу моральної шкоди, є сума в 5000,00 гривень.
Таким чином, враховуючи зазначене вище виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 5000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу
Крім того, відповідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача належить стягнути сплачений судовий збір на користь держави у розмірі 3028,00 грн.
На підставі наведеного вище, керуючись ст. ст. 23, 1176 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 137, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Поковба Тетяна Василівна, до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 ) моральну шкоду заподіяну в результаті вчиненого кримінального правопорушення в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хустського
районного суду: Ткач О.О.