Справа № 309/1253/24
Провадження № 2/309/298/24
05 вересня 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді - Ткач О.О.,
з участю секретаря судового засідання - Гелетей Д.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - органу опіки та піклування Хустської міської ради - Поп Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Хустська міська рада про позбавлення батьківських прав, -
07.03.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Хустська міська рада про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову вказує, що відповідач виїхала у Німеччину на постійне місце проживання, фактично залишила сина, не цікавиться взагалі його життям, жодної допомоги на його утримання не надає.
Ухвалою суду від 20.03.2024 після усунення позивачем недоліків позовної заяви (сплати судового збору за подання позову) позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, доручено органу опіки та піклування Хустської міської ради розглянути питання та надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно її малолітнього сина.
Ухвалою суду від 13.05.2024 залучено до участі у вказаній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 13.05.2024 витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України відомості що перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_2 , за період з 01.02.2022 року по 13.05.2024 року з зазначенням наступної інформації: дата та місце перетину державного кордону України, напрямок перетину державного кордону України (кінцевий пункт прибуття), у разі наявності мета перетину державного кордону України, а також дата в'їзду в Україну.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головний центр обробки спеціальної інформації ДПС України надав інформацію про те, що відомостей про перетин ОСОБА_2 державного кордону України не виявлено.
Крім того, 04.06.2024 судом постановлено окрему ухвалу, якою зобов'язано орган опіки та піклування Хустської міської ради надати висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначив, що з часу розірвання шлюбу, відповідач не цікавиться життям дитини та дитина проживає разом з ним і його батьками. Раніше час від часу відповідач телефонувала, проте останнім часом взагалі перестала підтримувати зв'язок з ним та дитиною. Також вказав, що ОСОБА_2 стверджувала про намір виїхати в Німеччину на постійне місце проживання.
Представник позивача - адвокат Габор Я.І. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги свого довірителя підтримує в повному обсязі.
Представник третьої особи - Поп Н.В. у судовому засіданні зазначила, що за результатами розгляду службою у справах дітей виконавчого комітету Хустської міської ради, органом опіки та піклування 05.07.2024 надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний висновок підтримала у повному обсязі та просила врахувати при вирішенні спору.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про судове засідання повідомлена належним чином, що підтверджується відповідною розпискою про отримання нею повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки; про причини неявки суду не повідомила, будь яких клопотань від неї не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви було долучено наступні документи:
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , з якого встановлено, що його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.3).
- рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 26.10.2023, яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано (а.с.4-6).
- копії довідок про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та його малолітній син ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою - АДРЕСА_1 . (а.с.8-9)
- акт обстеження житлово-побутових та матеріальних умов, виданого депутатом Хустської міської ради Маханець В.В. , про те, що ОСОБА_1 та його малолітній син ОСОБА_2 проживають разом, батько самостійно утримує та виховує дитину (а.с.7).
Крім того, на запит суду сформовано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.26-27).
Також на виконання вимог окремої ухвали суду від 06.06.2024 року, органом опіки і піклування виконавчого комітету Хустської міської ради від 05.07.2024, надано висновок, у якому визнано доцільним позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та таким, що не суперечить інтересам дитини.
Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованні дитини.
Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, після розлучення сторін, як встановлено судом, відповідач бере участь в утриманні дитини.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками та наявність в її діях вини.
Щодо висновку органу опіки і піклування від 05.07.2024 року суд не може взяти його до уваги і покласти в основу рішення про позбавлення батьківських прав відповідача, так як у даному висновку не зазначено жодних мотивів та підстав, з яких орган опіки та піклування прийняв рішення про позбавлення батьківських прав.
В даному висновку мається лише посилання на інформацію, отриману зі слів матері, в яких вона вказала, що син проживає з батьком, вона з дитиною спілкується рідко.
Крім цього у висновку не вказано, які заходи вживалися для вирішення проблемних питань, чи проводилися співбесіди з батьками, чи обговорювалася поведінка матері на засіданнях і чи приймалися відповідні рішення та наслідки таких заходів, чи збиралися та враховувалися характеризуючи дані щодо обох батьків, чи проводилися обстеження умов проживання обох батьків, а також не вказано чи враховувалися зазначені обставини при прийнятті рішення про позбавлення батьківських прав матері.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
Суд наголошує на тому, що позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя, а в даній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне свідоме невиконання чи недобросовісність виконання відповідачкою своїх обов'язків, відсутні будь-які беззаперечні докази її винної поведінки стосовно дитини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Хустська міська рада (орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хустського
районного суду: Ткач О.О.