Справа № 577/4697/24
Провадження № 1-кп/577/459/24
12 вересня 2024 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотоп кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024205450000481 від 03.08.2024 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Конотоп Сумської області, громадянина України,
без визначеного місця реєстрації,
фактично проживає в АДРЕСА_1 ,
з середньою освітою, не одруженого, не працюючого,
засудженого вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області
від 30.05.2024 за ч.1 ст.125 К України до 200 годин громадських робіт.
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,-
Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт.
08 липня 2024 ОСОБА_4 було роз'яснено порядок та умови відбуття покарання у виді громадських робіт, відібрано підписку про ознайомлення з порядком відбування покарання, роз'яснено про кримінальну відповідальність за ухилення від громадських робіт, передбачену ч. 2 ст. 389 КК України.
Цього ж дня, 08 липня 2024 року ОСОБА_4 направлено для відбування покарання у виді 200 год. громадських робіт до Комунального підприємства «Муніципалітет».
Згідно Наказу №134-к від 08.07.2022 ОСОБА_4 прийнято для відбуття покарання. Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_4 роз'яснено порядок відбуття покарання та відповідальність за ч.2 ст.389 КК України, останній ухилився від відбуття покарання та не з'явився для відбуття громадських робіт, не маючи поважних на те причин.
Так, в порушення обов'язків, визначених ст. 37 Кримінально-виконавчого кодексу України 11.07.2024 та 12.07.2024, 15.07.2024, 16.07.2024, 17.07.2024, 18.07.2024, 19.07.2024, 22.07.2024, 23.07.2024, 24.07.2024, 25.07.2024, 26.07.2024, 29.07.2024, 30.07.2024, 31.07.2024. ОСОБА_4 не відбував громадські роботи без поважних причин, у зв'язку з чим йому 02.08.2024 винесено застереження у вигляді письмового попередження за не відбуття громадських робіт без поважних причин.
У поясненні засуджений вказав, що він дійсно не відбував покарання на території КП «Муніципалітет» у зв'язку з тим, що займався власними справами та підробітками, офіційно не працював та не лікувався.
Згідно табелю виходу на роботу у липні 2024 року та довідки з КП «Муніципалітет» ОСОБА_4 був відсутній на відбутті покарання 11.07.2024 та 12.07.2024, 15.07.2024, 16.07.2024, 17.07.2024, 18.07.2024, 19.07.2024, 22.07.2024, 23.07.2024, 24.07.2024, 25.07.2024, 26.07.2024, 29.07.2024, 30.07.2024, 31.07.2024.
Крім того, ОСОБА_4 був відсутній на території КП «Муніципалітет» 24.07.2024. За період відбування покарання, ОСОБА_4 відбув громадські роботи лише 10.07.2024. Всього із призначених 200 год. громадських робіт засуджений ОСОБА_4 відбув лише 4 год. громадських робіт.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав повністю. Суду пояснив, що був обізнаний з порядком відбування покарання у виді громадських робіт, які мав відбувати в КП «Муніципалітет» згідно встановленого графіку. Відбув лише 4 години громадських робіт, на попередження про кримінальну відповідальність належним чином не відреагував. Громадські роботи не відбував без поважних на те причин. Свою поведінку засуджує, у скоєному розкаюється і просить суворо не карати.
Згідно вимог ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд впевнився в правильному розумінні учасниками судового провадження змісту цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності і істинності їх позиції, а також судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати у апеляційному порядку ті фактичні обставини справи, які не досліджувались у суді.
Таким чином вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Суд бере до уваги положення абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року (із змінами і доповненнями) з якого вбачається, що, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
ОСОБА_4 засуджується за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, що віднесено до кримінальних правопорушень проти правосуддя.
Як особа ОСОБА_4 характеризується наступним чином: раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення проти здоров'я особи, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не має визначеного місця реєстрації, ніде не працює, за фактичним місцем проживання характеризується посередньо.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд вважає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов до висновку про призначення покарання за ч.2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі.
Остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначити, керуючись ч.1 ст.71 КК України, з урахуванням ч.1 ст. 72 КК України, шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком та попереднім вироком суду від 30.05.2024.
Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень, а також буде відповідати справедливому співвідношенню між вчиненим кримінальним правопорушенням та заходами, які застосовуються до винного і зумовлені метою кримінального покарання, є необхідними і не надмірними та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Цивільний позов у провадженні не пред'явлено,
Клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не заявлялося.
Керуючись ст. 368, 370, 371 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Згідно ч. 1 ст. 71 КК, України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду від 30.05.2024, з розрахунку відповідно до ст. 72 КК України, що одному дню обмеження волі відповідає 8 годин громадських робіт, а саме у виді 20 днів обмеження волі і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року 20 днів обмеження волі.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 - не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1