Справа № 136/622/24
провадження № 2/136/118/24
"03" вересня 2024 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Вознюк М.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
27.03.2024 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»), через свого представника, звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
03.06.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «МІЛОАН» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту №4740736. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує, що прийняття умов Кредитного договору №4740736 від 03.06.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №4740736 від 03.06.2021 із ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення ОСОБА_1 перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн. 13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 07Т за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором №4740736 від 03.06.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке відповідно набуло право вимоги до відповідача. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 23700,00 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 17250,00 грн - заборгованість за відсотками, 1450 грн - заборгованість за комісійними винагородами, 0 грн - сума заборгованості за пенею. Позивач посилаючись на те, що оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання по договору не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка у добровільному порядку останнім не погашена, просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №4740736 від 03.06.2021 у розмірі 23700,00 грн та понесені судові витрати. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.
Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.
Представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі наявних у справі доказів просила позов задовольнити. Також зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
Представник третьої особи ТОВ «МІЛОАН» у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4740736 шляхом подачі останнім заявки на сайті https://miloan.ua/ (а.с. 9, 23-27).
Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» було направлено відповідачеві електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №4740736 від 03.06.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
Таким чином, на підставі платіжного доручення 47854465 від 03.06.2021 відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок НОМЕР_1 в сумі 5000 грн (а.с. 56).
Кредитний договір №4740736 від 03.06.2021 було укладено строком на 15 днів (а.с. 23-26). Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.
Згідно з інформацією, яка міститься в анкеті-заяві на кредит № 4740736 від 03.06.2021, погоджено наступні умови кредитування: комісія за надання кредиту: 1450 грн, яка нараховується за ставкою 29,00 % від суми кредиту за договором одноразово; проценти за користування кредитом 2250,00 грн, ставка процентів - 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 9).
13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором № 4740736 від 03.06.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а останнє відповідно набуло право вимоги до відповідача (а.с. 42-44).
Згідно із витягом до додатку до Договору факторингу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі у сумі 23700,00 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 17250,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1450 грн - сума заборгованості за комісією, 0 грн - сума заборгованості за пенею (а.с. 10).
27.09.2023 позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу, в якій зазначив про зміну кредитора та необхідність погашення заборгованості, однак ОСОБА_1 погашення заборгованості не здійснив (а.с. 21).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-ІІІ від 12.07.2001 договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 нього Закону: заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 нього Закону: вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Можливість укладення договору вищевказаним способом також підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №404/502/18 від 23.03.2020 (Верховний Суд практично застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, лише електронний договір).
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» ).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами в установленому законом порядку укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до статтей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як визначається ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 , останній не здійснив погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ні на рахунок первинного кредитора.
Згідно із наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором складає 23700,00 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17250,00 грн - заборгованість за відсотками, 1450 грн - заборгованість за комісією, 0 грн - заборгованість за пенею (а.с. 11).
Суд вважає правильним і достовірним наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором, який відповідачем не оспорений, жодних доказів, які б спростовували суму заборгованості, ОСОБА_1 до суду не надав, як і не навів власного розрахунку. Таким чином, оскільки відповідачем не виконано належним чином грошових зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, з останнього на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 23700,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд дійшов до наступного висновку.
Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
За змістом частин 1 та 2 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати, понесені позивачем у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2147,20 грн (а.с. 58), на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем надано договір про надання правової допомоги №42649746 від 11.12.2023, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (а.с. 29-31), акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), виконаним Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги, на загальну суму 6000 грн, а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - 1,5 години на суму 2250,00 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи - 3 години на суму 3000 грн, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 1 година - 750 грн, та додаткова угода 002796221173 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 (а.с. 19).
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд дійшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» варто стягнути 3000 грн. судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-268, 273, 280-282, 354 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" (місцезнаходження: вул. Багговутівська, буд. 17-21, м. Київ, Київська обл., ЄДРПОУ 40484607) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська,буд. 243- А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором №4740736 від 03.06.2021 у розмірі 23 700,00 (двадцять три тисячі сімсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська,буд. 243- А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Д. Іванець