Справа № 694/1727/24
провадження № 2-а/694/13/24
10.09.2024 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Сакун Д.І.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,
розглянувши в приміщенні Звенигородського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до поліцейського 1 взводу 3 роти 1 бат.полк-1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядового поліції Мельниченка Віталія Олександровича (10031, Житомирська область, м.Житомир, вулиця Покровська, 96, тел. 0412407801, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646, тел.. 0442878282, адреса електронної пошти: public@patrol.police.gov.ua) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-
встановив:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №2493296 від 28.06.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та накладено стягнення у вигляді попередження.
Свої вимоги мотивує тим, що 28.06.2024 постановою поліцейського Управління патрульної поліції в Житомирській області Мельниченком В. О. серії ЕНА №2493296 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП та накладено стягнення у вигляді попередження. До відповідальності притягнуто за те, що він керував транспортним засобом у світлу пору доби без увімкнених денних ходових вогнів чи ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги п. 9.8. Правил дорожнього руху, затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України № 1306 (далі - ПДР). Разом з тим вказував, що зміни у вказаний пункт ПДР були внесені у 2023 році про що позивачеві відомо не було і про ці зміни позивач дізнався від поліцейського. Враховуючи наведене, вважає, що поліцейський мав обмежитися усним зауваженням враховуючи малозначність вчиненого правопорушення.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в його задоволенні повністю. Вказує на те, що при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейський діяв згідно з вимогами чинного законодавства. Позивач порушив вимоги п. 9.8 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачення ст. 125 КУпАП, та правомірно був притягнутий до відповідальності у виді попередження.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 09.07.2024 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом на підставі ст.229 КАС України, у зв'язку із розглядом справи в порядку спрощеного провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 28.06.2024 року серія ЕНА №2493296 вбачається, що 28.06.2024 року о 10 год. 25 хв. на трасі АД М06 236км ОСОБА_1 керував транспортним засобом без ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги п. 9.8 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 125 КУпАП. За вчинення вказаного правопорушення до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у виді попередження.
Копію вказаної постанови позивач ОСОБА_1 отримав 28.06.2024 року, а тому строк на її оскарження не пропущено.
Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 443, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шостастатті 109,стаття 110, частина третястатті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121,статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя,четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ятастатті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третястатті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161,164-4, статтею 175-1(за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176,177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
За приписами ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами п. 8 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідальність за ст. 125 КУпАП передбачена за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.
Згідно оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ПДР, а саме, за керування автомобілем із не увімкненим ближнім світлом фар.
Відповідно до пункту 9.8 ПДР на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Вказана редакція ПДР є чинною з 25.10.2023р.
Позивач не оспорює факт керування транспортним засобом без увімкненого світла ближніх фар.
Таким чином, позивачем було порушено правила руху транспортним засобом поза межами населеного пункту, оскільки на його транспортному засобі не були увімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Посилання позивача на зміни в законодавстві і його необізнаність з вказаними змінами суд не вважає такими, що спростовують вину позивача у вчиненні даного правопорушення, оскільки в силу частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Щодо посилань позивача на те, що до нього було застосовано надто суворе стягнення, і відповідач мав застосувати стягнення у вигляді попередження, суд зазначає наступне.
За правилами ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України, передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП із змінами внесеними Законом України від 14.07.2015 № 596-VIII при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (у цьому випадку - Управління патрульної поліції).
Дана правова позиція відображена КАС ВС у своїй Постанові від 31.10.2019 по справі № 266/3228/16-а.
Також, варто зауважити, що як вбачається з правової позиції Верховного суду України, висловленої ним в постанові від 24.12.2015 року у справі № 5-221кс15 на встановлення малозначності діяння жодні інші фактори, в тому числі поведінка після допущеного порушення, характеристика особи, інші обставини, що відповідно до закону є правовими підставами для пом'якшення відповідальності, не впливають. Таким чином, не можуть бути взяті до уваги підстави на які посилається позивач щодо малозначності вчиненого правопорушення.
Таким чином в даному випадку перегляд судом міри покарання в частині встановлення малозначності правопорушення буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, посадова особа відповідача діяла у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, доведено правомірність прийнятого ним рішення, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення пред'явленого адміністративного позову.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки судом відмовлено в задоволенні позивних вимог, судові витрати по справі слід покласти на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, ст. ст. 7, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125, 222, 245, 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 8, 9, 72, 77, 242-246, 250, 272, 286, 295 КАС України,
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до поліцейського 1 взводу 3 роти 1 бат.полк-1 Управління патрульної поліції в Житомирській області рядового поліції Мельниченка Віталія Олександровича ( 10031, Житомирська область, м.Житомир, вулиця Покровська, 96, тел.. 0412407801, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Департаменту патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646, тел.. 0442878282, адреса електронної пошти: public@patrol.police.gov.ua) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення підписане 10.09.2024 року.
Суддя Д.І. Сакун