справа № 631/1444/24
провадження № 1-кп/631/133/24
12 вересня 2024 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді ОСОБА_1 , яка здійснює кримінальне провадження одноособово, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в селищі міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та відповідно до положень частини 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2024 року під № 12024226160000038, щодо обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Бєлгород, Російська Федерація, громадянки України, маючу повну середню освіту, офіційно не працевлаштованої, незаміжньої, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,
До Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку, передбаченому статтями 291, 293 та 302 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений прокурором обвинувальний акт із доданими до нього документами разом із клопотанням про його розгляд в порядку спрощеного провадження та матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2024 року під № 12024226160000038, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України за встановлених досудовим розслідуванням обставин.
Так, ОСОБА_3 маючи умисел на заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинила кримінальний проступок, який відноситься до кримінальних правопорушень проти життя і здоров'я особи за таких обставин.
16 липня 2024 року, близько 22 години 30 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували біля території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де в той же час перебувала ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з чоловіком ОСОБА_7 , та їх сином ОСОБА_8 .
У вказаний час та у вказаному місці, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відбувся конфлікт на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків по відношенню одна до одної, в ході якого у ОСОБА_3 виник раптовий протиправний умисел спрямований на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості.
Реалізуючи свій раптовий протиправний умисел, з мотивів виниклих неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки у вигляді спричинення невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно та протиправно, ОСОБА_3 схопила ОСОБА_6 за волосся та повалила її на землю.
Після цього ОСОБА_3 , сіла на живіт ОСОБА_6 та накрутивши її волосся на кулак лівої руки, нанесла два удари у обличчя, а саме: один удар кулаком правої руки у область правої щоки та ще один удар кулаком правої руки у область лівої щоки.
Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу ОСОБА_3 також нанесла один удар кулаком правої руки в область лівого надпліччя ОСОБА_6 та ще два удари в область тулуба, а саме в лівий бік ОСОБА_6 , при цьому тримаючи її за волосся.
При цьому, після вказаний дій ОСОБА_3 , інша особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, наніс два удари ОСОБА_6 взутою ногою в ліву частину голови.
В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 , відповідно до висновку експерта № 12-14/96-НВ/24/12-14/85-НВ/24 від 15 серпня 2024 року, у ОСОБА_6 мали місце садна, синці на кінцівках, які виникли від травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою контактною поверхнею, можливо до 2-3 доби до огляду, з механізмом утворення відповідно саден - тертя-ковзання, синців - удар.
За ступенем тяжкості це легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів (пункти 2.3.5., 2.3.2. «б» «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6).
Між отриманими тілесними ушкодженнями та наслідками, що настали у ОСОБА_6 , мається причинний зв'язок. Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться.
Відповідно до висновку експерта № 12-14/97-96-НВ/24\12-14/84-НВ/24 від 22 серпня 2024 року, локалізація, характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень відповідають тому способу, на який остання вказує в ході проведення слідчого експерименту за її участі.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 умисно нанесла ОСОБА_6 умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.
При вирішенні питання щодо здійснення судового провадження у суді першої інстанції суд приймає до уваги, що обвинувальний акт у даному кримінальному проваджені надійшов до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини 2 статті 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 зазначеного кодифікованого закону України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до проступків.
Частинами 2 та 3 статті 381 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Прокурор, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, він до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додає їх відповідні письмові заяви та матеріали досудового розслідування (частини 1 та 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України).
Так, до обвинувального акту долучено письмову заяву підозрюваної ОСОБА_3 , складену 10 вересня 2024 року в присутності захисника ОСОБА_9 , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 09 вересня 2024 року № 005-270008963, виданим Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якій ОСОБА_3 зазначає про беззаперечне визнання нею своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України та згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Також, у вказаній заяві підозрювана зазначила, що їй роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про її обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_9 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваною, її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності.
Із наданих матеріалів кримінального провадження, суд також переконався, що 10 вересня 2024 року потерпіла ОСОБА_6 надала прокуророві Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 письмову заяву, відповідно до якої надала згоду на розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2024 року під № 12024226160000038 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, в порядку спрощеного провадження та повідомила про роз'яснення їй, у відповідності до частини 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, змісту встановлених у результаті досудового розслідування обставин та ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
За таких обставин, враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 у заяві про визнання винуватості, в присутності захисника беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинуваченій роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорювання встановлених досудовим розслідуванням обставин, враховуючи, що обвинуваченою надана згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, вона правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, враховуючи заяву потерпілої ОСОБА_6 , яка не заперечувала проти такого розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до приписів частини 2 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України.
Вивчивши зміст обвинувального акта разом із доданими до нього документами, перевіривши матеріали досудового розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 липня 2024 року під № 12024226160000038, проаналізувавши у сукупності надані прокурором докази, які узгоджуються між собою, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд керуючись законом, дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку. Дії обвинуваченої відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані як умисне легке тілесне ушкодження, у зв'язку із чим обвинувачена підлягає кримінальному покаранню.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначив, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України та санкції частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України, а також особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченою вчинене кримінальне правопорушення, яке кримінальним законом вважається проступком.
Вивчаючи особу винної шляхом з'ясування стану її здоров'я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 має повну середню освіту, офіційно не працевлаштована, незаміжня, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За даними наявної документації має задовільний стан здоров'я, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про її осудність. Має постійне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , за якою згідно характеристики, складеної 21 серпня 2024 року за № 02-27/1898 депутатом округу № 1 Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_11 , характеризується формально.
ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, що убачається із довідки ІАС УІПА Головного управління Національної поліції в Харківській області № 91-16082024/63061 станом на 16 серпня 2024 року, на обліку в Харківському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України не перебуває (довідка від 19 серпня 2024 року № 24/26/514-24).
Обставиною, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, пом'якшує покарання ОСОБА_3 , є її щире каяття.
Обставин, що у відповідності частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання ОСОБА_3 , з матеріалів кримінального провадження не встановлено.
З цього суд зазначає, що обставини, що обтяжують покарання, - це вичерпно перелічені в законі та встановлені судом різного роду чинники об'єктивного або суб'єктивного характеру, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, однак підвищують ступінь суспільної небезпечності винної особи і (або) вчиненого нею кримінального правопорушення і у зв'язку з цим є підставою для призначення більш суворого покарання.
За пунктом 4 частини 1 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обов'язок доказування перелічених обставин згідно зі статтею 92 Кримінального процесуального кодексу України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Із наданих до суду матеріалів кримінального провадження судом не встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 відноситься до осіб з інвалідність, будь-яка медична документація з цього приводу відсутня. Із протоколу допиту потерпілої - ОСОБА_6 від 08 серпня 2024 року встановлено, що остання до осіб із інвалідністю не відноситься. А тому, зазначена в обвинувальному акті обставина, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю, в порушення приписів пункту 4 частини 1 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України не доведена жодним належним та допустим доказом.
Вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану, на цю ситуацію, саме як обтяжуюча обставина, не поширюється, так як у діях особи наявний кримінальний проступок, а у пункті 11 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України мова йде тільки про «злочин», на відміну від пунктів 2 - 4, 6 - 9, 13 даної частини указаної статті наведеного Кодексу, де указується «кримінальне правопорушення».
При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив, що призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
У Рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України вказав, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди тощо.
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18).
Отже з урахуванням наведеного, при визначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 з урахуванням приписів частини 2 статті 61 Конституції України, статті 65 Кримінального кодексу України, суд бере до уваги ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до приписів статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до проступку, враховує фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, кількість, спосіб та характер завданих ударів, особу винної, яка незаміжня, одна виховує малолітню дитину, до кримінальної відповідальності притягується вперше, щире розкаялась у вчиненому, не намагалась уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення і усвідомила негативні наслідки своєї поведінки, наявність обставин, які пом'якшують покарання, та відсутність обставину, що обтяжують покарання, а також відсутність претензій майнового та морального характеру з боку потерпілої.
Виходячи з приписів статті 50 Кримінального кодексу України, згідно з яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства та поміщення її на певний строк до кримінально-виконавчої установи, тобто без відбування покарання, а тому їй необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України, у виді штрафу в максимальному розмірі. При цьому суд ураховує обставини скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку та його наслідки, а також обрані учасниками судового провадження позиції, викладені у їх заявах.
Отже, з урахуванням вищезазначених обставин, призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу буде належною мірою відповідати особі обвинуваченої та попередженню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Речові докази по справі відсутні.
Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся, процесуальні витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 50, 53, 65 - 67 та частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, а також статтями 31, 100, 118, 122, частиною 1 статті 126, статтями 291, 293, 302, 349, 368 - 371, 373 - 376, 381, 382, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у пред'явленому їй обвинуваченні, передбаченому частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, і призначити їй по даній нормі закону покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 Кримінального процесуального кодексу України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1