Справа № 953/2591/24
н/п 2/953/2108/24
12 вересня 2024 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю: секретаря судових засідань - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивачка ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шовкова О.С. звернулася до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідно до якої просить: - визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.05.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким горем Вікторовичем і заресстрований в реєстрі за No5150, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором; - стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу);
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що в березні 2024 року позивачеві стало відомо, що 25.02.2020 державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м.Харкові Східного МУ МЮ м.Харків Ізотовим П.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64532368 щодо примусового виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №5150, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, 05.05.2020 щодо стягнення заборгованості у загальному розмірі 15156 гривень з ОСОБА_1 (далі Виконавчий напис №5150).
Вказує, що раніше про вчинення виконавчого напису нотаріусом позивачці було невідомо, зокрема вона не отримувала і письмову вимогу про усунення порушення виконання зобов'язань за кредитним договором. Позивачка заперечує наявність кредитних зобов'язань та вважає, що виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням діючого в Україні законодавства. Зазначає, що на адвокатський запит виконавцем надано відповідь за вих. №6304/24 від 21.03.2024, згідно якої було надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу до АСВП та повідомлено, що можна ознайомитись з усіма матеріалами та отримати копії в АСВП. При ознайомленні з наданими виконавцем документами було встановлено, що приватним нотаріусом Баршацьким І.В. (далі нотаріус) 05.05.2020 на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 р. №1172, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5150 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ (22.09.2021 підприємство змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО»). Виконавчий напис вчинено про стягнення заборгованості всього у розмірі 15 156 грн, з яких: 2400 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 11 556 грн. прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам, за вчинення виконавчого напису 1200 грн. Також представником позивача було отримано копії зокрема наступних документів: виконавчий напис нотаріуса; заява стягувача про відкриття ВП; копія договору №190927-9319-2 від 27.09.2019 р.
На думку позивачки, виконавчий напис від 05.05.2020, зареєстрований у реєстрі за №5150, вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, та за відсутності підстав вважати заборгованість безспірною, виходячи з того, що будь-які докази того, що поточний рахунок було відкрито, надано картку, надано кошти, відсутні. Стверджує, що будь-яка заборгованість відсутня. Документи, які б підтверджували дану обставину не були надані нотаріусу та/або приватному виконавцеві. У виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 27.09.2019 по 29.04.2020. Однак, відсутні будь-які докази наданняїй коштів та виникнення зобов'язання сплати, строки сплати. Крім того, спірний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений. Також, виконавчий напис було вчинено без підстав вважати, що це належний стягувач за кредитним договором, без наявності засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням строків погашення, без встановлення факту наявності заборгованості.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 01.04.2024 визначено головуючу суддю у справі: Лисиченко С.М.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.04.2024 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про час, день та місце слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Електронним шляхом представником позивачки - адвокатом Шовковим О.С. подано клопотання з проханням розглядати справу без участі позивачки та її представника, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить судові витрати стягнути з відповідача, у разі неявки відповідача та третьої особи вважає за можливе розглянути справу без їх участі та винести судове рішення.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки не відомі.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явилася, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.
Згідно із частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, та за наявними в справі доказами за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як було встановлено судом, оскільки не спростовано сторонами, 27.09.2019 ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (Товариство) з однієї сторони та ОСОБА_1 (Позичальник), з другої сторони уклали договір №190927-9319-2, відповідно до умов якого Товариство надає Позичальникові грошові кошти в розмірі 2400.0 гривень (дві тисячі чотириста гривень 00 копійок) (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 двого Договору. Кредит надається не на споживчі цілі. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування Кредитом 1.7% від суми Кредиту за День користування Кредитом у межах строку, визначеного в п. 13 цього Договору. Строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у Кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання Кредиту може бути подовжений в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», (далі Правила) які розміщені на Сайті monetka.ua. Сукупна вартість Кредиту зазначена в Графіку розрахунків, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
05.05.2020 ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5150, про звернення стягнення: з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Київ, місце роботи невідомо, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 Ленінским РВ УМВС України в Харківській обл. 26.12.2007 року, яка є Боржником за Договором № 190927-9319-2 від 27.09.2019 року, укладеним з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», ідентифікаційний код юридичної особи 41146462, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4. офіс 520, далі іменоване - Стягувач, заборгованості за Договором № 190927-9319-2 від 27.09.2019 року. Строк платежу за Договором № 190927-9319-2 від 27.09.2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 27.09.2019 року по 29.04.2020 року. Сума заборгованості становить 13956 грн. 00 коп., що складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2400 грн. 00 коп.; Прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок); Прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 11556 грн. 00 коп.; Строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок) Строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок); Строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00 (Нуль гривень 00 копійок). За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, в розмірі 1 200,00 (Одна тисяча двісті гривень 00 копійок), які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Загальна заборгованість Боржника становить 15156 грн. 00 коп.
25.01.2021 головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Ізотовим П.П. на підставі заяви стягувача прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №64532368 при примусовому виконанні виконавчого напису №5150 виданого 05.05.2020, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» заборгованості в розмірі 15156,00 гривень.
Постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Ізотова П.П. від 01.03.2021 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 в рамках ВП №64532368.
Відповідно до даних, які містяться у інформації про юридичну особу за кодом ЄДРПОУ 41146462, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО».
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до частин 8,11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його не чинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
У частині 5 статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
В межах розгляду даної справи судом встановлено, що спірний виконавчий напис вчинений нотаріусом 05.05.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Разом з цим, договір №190927-9319-2 від 27.09.2019, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, підписаний позивачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та не був посвідчений нотаріально.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №5150 від 05.05.2020 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Крім того, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
В ході судового розгляду встановлено, що наявна у ОСОБА_1 заборгованість в оспорюванню виконавчому написі не є безспірною, а вчинений виконавчий напис для стягнення боргу з позивача базується на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, тому заявлений позов підлягає задоволенню.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.09.2021 по справі 910/10374/17.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 гривень.
Щодо понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу.
Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI)договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) зроблено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення позивачкою витрат на правничу допомогу 20 000,00 грн.(як зазначено в позовній заяві), представником позивача - адвокатом Шовковим О.С. надано суду наступні докази:
- договір №10-03/2024 про надання професійної правничої допомоги від 10.03.2024, укладений між адвокатом Шовковим О.С. та Перемот Р.М., відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати правову допомогу на умовах, передбачених цим договором. На умовах цього договору адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу у вигляді представництва та інших видів правової допомоги щодо визнання виконавчого напису №5150, виданого 05.05.2020 приватним нотаріусом Баршацьким І.В., таким, що не підлягає виконанню. Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, що вартість гонорару адвоката за підготування документів та представництво клієнта за цим договором у суді першої інстанції сторони визначили у фіксованому розмірі 10000 гривень. Розмір гонорару не залежить від кількості судових засідань, підготованих документів і т. ін.
- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору №10-03/2024 від 10.03.2024, складений 23.05.2024. Згідно з даними акту, відповідно до умов договору про надання правової допомоги №10-03/2024 від 10.03.2024 виконавець надав, а замовник прийняв надані послуги: ознайомлення з матеріалами наданими клієнтом, надання клієнту усних консультацій і роз'яснень, усний правовий аналіз; здійснення адвокатських запитів; виготовлення та подача позову до суду; представництво клієнта в суді. Вартість послуг з надання правової допомоги визначена згідно п.4.1 Договору про надання правової допомоги №10-03/2024 від 10.03.2024.
Суд, зазначає, що визначення співмірності із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), здійснюється з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, з урахуванням статті 83 ЦПК України у взаємозв'язку із оцінкою таких критеріїв як складність справи (обсяг опрацьованого законодавства, судової практики, кількість та тривалість судових засідань, тощо). Подібні за змістом висновки, викладені і у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №915/1473/20, від 27.01.2022 у справі №910/17733/20 та від 15.12.2021 у справі №910/2166/21.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (Baryshevsky v. Ukraine) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо правил підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Суд зазначає, що дана справа, є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, зокрема, письмових документів, яка розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів: позовної заяви, одного адвокатського запиту та клопотання про уточнення позовної заяви, у змісті якої представник позивача виправляв допущені ним технічні описки у первісній позовній заяві та клопотання про долучення документів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, не є значними.
Також, суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних позицій ВС з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього позову, а також те, що розгляд даної справи відбувся без участі позивача та його представника.
Наведений у акті приймання-передачі виконаних робіт від 23.05.2024 опис наданих позивачці її адвокатом послуг, а також подані ним документи щодо характеру та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), зокрема: ознайомлення з матеріалами наданими клієнта; здійснення одного адвокатського запиту та складання позовної заяви, свідчить про те, що розмір витрат у сумі 20 000,00 грн., є явно завищеним.
При цьому суд зауважує, що пунктом 4.1 договору визначено, що вартість гонорару адвоката за підготування документів та представництво клієнта за цим договором у суді першої інстанції сторони визначили у фіксованому розмірі 10 000 гривень, а не 20 000,00 грн., як зазначає позивач у позовній заяві.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, принципу співмірності та розумності судових витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги.
Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264-265, 351, 352, 354,355 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича, вчинений 05.05.2020 та зареєстрований в реєстрі за №5150 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (нова назва Товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО») заборгованості за Договором № 190927-9319-2 від 27.09.2019 у загальній сумі 15156,00 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕССО» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http:// www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕССО», код ЄДРПОУ:41146462, адреса: 03110, м.Київ, вул.Пироговського Олександра, 19, корпус 6;
третя особа:
Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), адреса:61004, м.Харків, вул.Москалівська, 58.
Суддя С.М. Лисиченко