Справа № 212/8959/24
2-н/212/1730/24
12 вересня 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкін І.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши матеріали справи, зміст та вимоги заяви про видачу судового наказу, долучені до неї докази, суд дійшов висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу, виходячи з такого.
У відповідності до витягу з реєстру територіальної громади неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 19.01.2012 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має зареєстроване місце проживання з 19.03.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 01.08.2007 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.
Згідно відмітки в копії паспорту громадянина України ОСОБА_2 (боржник) має зареєстроване місце проживання з 14.02.1992 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Як визначено ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, в порядку наказного, позовного (загального або спрощеного) та окремого провадження.
У розумінні ч.ч.3, 5 ст.19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Положеннями ст.163 ЦПК України чітко регламентовано вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до положень ч.5 ст.183 СК України право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини має той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Подаючи заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів, заявниця не надала доказів на підтвердження того, що неповнолітні діти дійсно мешкають з нею, що є визначальним для підтвердження наявності у нього права на звернення до суду із вимогою про стягнення на її користь аліментів у наказному провадженні (акт чи довідку, засвідчені уповноваженими представниками житлово-комунального підприємства, управляючої компанії, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, відповідальними посадовими особами органу місцевого самоврядування тощо із засвідченням печаткою.)
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27 ЦПК України імперативно встановлює, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання (згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21).
Крім того, суд не може прийняти як належний доказ акт про проживання дітей поза адресою їх реєстрації від 12.08.2024 року підписаний майстром ТОВ "УЮТ-2011", оскільки підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України).
Приписами п.8 ч.1, ч.2 ст.165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу у разі, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше 10 днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи ненадання заявницею доказів на підтвердження обставин проживання неповнолітніх дітей разом з нею та не за місцем проживання дітей зареєстрованим у визначеному законом порядку, відсутність яких не доводить виникнення у неї права на заявлення вимоги про видачу судового наказу про стягнення аліментів у наказному провадженні, суд дійшов висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу на підставі п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Позаяк, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків або у позовному порядку.
Керуючись ст.ст.13, 19, 160, 161, 165, 166, 352, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
Відмовити ОСОБА_1 в заяві про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з моменту підписання шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвалу складено та підписано 12.09.2024 року.
Суддя І. Б. Чайкін