Справа № 201/3039/24
Провадження № 2/201/2834/2024
04 вересня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором підряду,
14 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором підряду.
В позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що у липні 2020 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено усний договір підряду, відповідно до якого останній за кошти зобов'язався виконати будівельні роботи в санвузлі у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Для виконання будівельних робіт відповідачу були надані вказівки щодо плану робіт у санвузлі, і враховуючи їх, за вимогою відповідача, позивачем були придбані необхідні будівельні матеріли та запчастини, зокрема трап для душової кабіни фірми RAVAK, вартістю 4395,00 грн.
За домовленістю сторін, позивач мала здійснити авансування за вказаним договором у розмірі 44 658,00 грн., тому у період з 19.07.2022 по 04.08.2022 вона перерахувала на картковий рахунок відповідача для здійснення будівельних робіт вказану суму, що підтверджується виписками по рахунку, які долучені до позовної заяви. Строк завершення ремонту складав близько 3-х місяців з моменту здійснення авансу.
Натомість, під час огляду першої частини виконаної роботи, позивачем було встановлено численні недоліки при побудові душової кабіни у розмірах та технологічного процесу, тому вже початок його роботи значно відрізнявся від бажаного результату. Вочевидь було встановлено, що відповідач відійшов від наданого йому ескізу з розмірами та порушив технологію будови. У зв'язку з чим відповідачу було повідомлено про зазначені недоліки з проханням їх усунути та дотримуватися умов замовлення, інакше договір підряду з ним буде розірвано. Крім того, під час розбирання ним невірно збудованої конструкції душкабіни, Відповідачем було демонтовано трап RAVAK з пошкодженням його та не придатності для повторного монтажа.
Відповідач визнав свою провину і 16.08.2022 від отриманої вищевказаної суми частково повернув кошти у розмірі 10 000,00 грн., що відповідало його роботі з будування душової кабіни, як за неякісно виконану роботу. Одночасно відповідач відшкодував вартість пошкодженого ним вказаного трапу у розмірі 4395,00 грн. Вказане підтверджується розпискою позивача про отримання цих коштів.
Будівельні роботи на залишок коштів у розмірі 34 658,00 грн. виконані та проведені не були і гроші також не були повернуті.
03.10.2022 на адресу відповідача була направлена претензія з проханням передати виконання будівельних робіт на суму 34658,00 грн. протягом 7 календарних днів, що підтверджується копією опису до цінного листа та копією чека про направлення. Однак вказана претензія була проігнорована останнім. У зазначений термін роботи передані позивачу не були.
Після чого, 09.11.2022 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення коштів, що підтверджується копією опису до цінного листа та копією чека про направлення, яка також залишилась не виконана.
У зв'язку з викладеним просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 34658,00 грн.
Відповідач надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позову, оскільки відсутні докази невиконання умов договору та матеріали справи не містять конкретизації робіт які мають бути виконані, відтак просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що між відповідачем та позивачем в усній формі була досягнута домовленість про здійснення ним будівельних робіт в санвузлі за замовленням позивача.
Зі змісту долученого до матеріалів справи аудіозапису «Запис_викликів_Оксана_Тополь1_220814_193335.m4а» вбачається, що і позивач, і відповідач підтверджують наявність між ними договірних правовідносин.
Вказаним аудіо записом зафіксовано, як відповідач наголосив позивачеві про те, що «… ми не беремо передплату, я у тебе з першого дня жодної копійки не взяв, ми брали кошти за фактично виконані роботи …», при цьому позивач у вищезгаданій розмові не заперечувала цих обставин. До того ж відповідач у цій же розмові також звернув увагу позивача на те, що надсилав фотознімки виконаних робіт чоловікові позивача, однак жодних зауважень ані ним, ані позивачем йому озвучено не було.
Позивач у вказаній телефонній розмові з відповідачем зазначала, що «… якщо ми зараз проведемо експертизу відповідності робіт нормам ДБН будівельним…». При цьому зі змісту цього діалогу вбачається, що відповідач жодним чином не заперечував щодо проведення експертизи, а навпаки, підтримав цю ініціативу. Разом із цим позивач не надала до суду жодних висновків будівельно-технічної експертизи, виконаної на її замовлення, яка б належним чином підтвердила або спростувала викладені у позовній заяві твердження. Також позивачем не було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної (або будь-якої іншої) експертизи для встановлення видів, обсягу, якості та вартості виконаних відповідачем будівельних робіт у санвузлі.
З матеріалів справи вбачається, що ані вичерпний перелік видів робіт, що були замовлені відповідачу, їх обсяг та технічні характеристики; види, вартість та кількість матеріалів; строки виконання робіт, що були узгоджені між сторонами, жодними доказами у цій справі не підтверджуються. Позивачем також не було конкретизовано, зокрема, договір будівельного чи побутового підряду, був укладений між нею та відповідачем.
З долучених до позовної заяви доказів не вбачається, які конкретно будівельні роботи в санвузлі у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зобов'язався виконати відповідач. Разом із цим неможливо достовірно встановити, які саме вказівки були надані позивачем відповідачеві щодо плану робіт у санвузлі. При цьому позивач також жодним чином не довела, що відповідач дійсно мав всі необхідні матеріали для виконання будівельних робіт у санвузлі, про що вона зазначила у позовній заяві.
Разом з цим відповідач не заперечує факт повернення ним позивачеві грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн. за неякісно виконано роботу, а також 4 395,00 грн. за душовий трап, водночас, позивач у розписці чітко зазначила, що «…у вказаному питанні претензій не маю…». Відтак позивач та відповідач узгодили між собою порядок компенсації останнім грошових коштів та остаточно вирішили це питання, склавши за результатами перемовин вищезгадану розписку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з 'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палити Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 та в додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 904/5726/19, від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.
Проте, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не надано жодних належних та достатніх доказів порушення умов договору підряду та відповідно підстав стягнення коштів за ним, на які посилається позивач.
Відтак, твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються вищевказаними обставинами та нічим об'єктивно не підтверджуються, а тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки суду не надано та судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження доводів зазначених позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.
Розглядаючи вимоги відповідача про стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн., суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.1 ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на те, що стороною відповідача було надано до суду договір про надання правничої допомоги та докази виконання вказаної у договорі роботи та оплату правничої допомоги, а також приймаючи до уваги, що в задоволенні позову відмовлено, виходячи з принципів розумності та справедливості суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України, а саме у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 130, 137, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором підряду.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В.В. Батманова