2/130/665/2024
130/1209/24
"12" вересня 2024 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,
розглянувши у спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
Позивач звернулась в суд з цим позовом, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно; стягнути з відповідача суму судових витрат.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який відповідно до рішення суду був розірваний. Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбних відносин відповідач з позивачем та синами не проживає та припинив надання матеріальної допомоги на їх утримання. У зв'язку з цим рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 23.11.2018 з відповідача на користь позивача на утримання дітей присуджені до стягнення аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1944 гривні на обох дітей разом, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, щомісячно на кожну дитину до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а надалі - за відповідним врахуванням частки, що припадала на кожну дитину, до 04.04.2027.
Старший син сторін ОСОБА_4 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час відповідач сплачує лише мінімальний гарантований розмір аліментів на утримання молодшого сина, що є недостатнім для забезпечення йому належного рівня життя та не відповідає прожитковому мінімуму, визначеному чинним законодавством. В той же час відповідач працює, а тому рівень його доходів дає йому можливість сплачувати аліменти на рівні, який би відповідав рекомендованому розміру аліментів. В свою чергу рівень доходів позивача не дозволяє їй самостійно забезпечити сина всім необхідним. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням збільшити розмір аліментів, однак останній ігнорує її прохання.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.
Процесуальні дії, заяви та клопотання.
24.04.2024 ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з поштового повідомлення, наявного в матеріалах справи, позивач отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі 08.05.2024.
Відповідно до позовної заяви ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 . Як вбачається з відомостей Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26). ОСОБА_2 за місцем проживання, вказаним в позовній заяві та 31.07.2024 за зареєстрованим місцем проживання судом направлялись ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї. На адресу суду повернулись конверти із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи.
Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.
У визначений судом строк сторони клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляли, заперечень проти розгляду справи в спрощеному порядку до суду не надходило.
З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини п'ятої статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до копії довідки Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області від 15.04.2024 №80, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає разом з ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні (а.с.10).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.11).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.12).
Як вбачається з копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21.09.2011 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.13-14).
Згідно копії рішення Жмеринського міськрайонного суду від 23.11.2018 змінено розмір аліментів, які присуджені до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у твердій грошовій сумі в розмірі 700 гривень згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.09.2011, та стягувати з ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1944 гривні на обох дітей разом, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а надалі - за відповідним вирахуванням частки, що припадала на кожну дитину, до 04.04.2027 року (а.с.15-17), на підставі рішення суду видано виконавчий лист (а.с.18) та звернено до виконання (а.с.19).
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом, проти них не заперечував відповідач.
З доказів наданих позивачем вбачається, що позивач та відповідач є батьками двох дітей, з відповідача на користь позивача на утримання двох дітей присуджені до стягнення аліменти. Старший син на даний час досяг повноліття, а тому наразі розмір аліментів на молодшу дитину, згідно рішення суду становить розмір частки, що припадала на кожну дитину, приблизно 972 грн. Молодша дитина проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні, розмір аліментів, які були присуджені до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання молодшої дитини за рішенням суду, є значно меншими від встановленого мінімального розміру аліментів, сума яких є недостатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мотиви суду. Норми права застосовані судом.
Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 3196 гривень.
Тобто розмір аліментів, який стягується з відповідача на корить позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 972 грн (частка що припадала на кожну дитину з 1944 гривень на обох дітей), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно за рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.11.2018, не відповідає мінімальному розміру, встановленому статтею 182 СК України, з врахуванням спроможності відповідача сплачувати аліменти.
Відповідно до ч.3 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За змістом статті 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 12,13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, враховуючи, що право на зміну способу аліментів за позовом одержувача аліментів визначено у ч. 3 ст. 181 СК України, на даний час відповідач сплачує аліменти у твердій грошовій сумі, що становить половину від суми в розмірі 1944 грн, що припадала на двох дітей, що не відповідає мінімальному гарантованому розміру аліментів на одну дитину, який не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а згідно ч. 3 ст. 183 СК України той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, тому позовні вимоги позивача відповідають буків закону та підлягають задоволенню. Таке рішення суду буде забезпечувати найкращі інтереси дитини.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Розподіл судових витрат між сторонами.
З урахуванням задоволення позову відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3000 грн, які підтверджені: квитанцією, розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, договором про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2024 та актом про надання правничої допомоги (а.с.20-23).
На підставі викладеного та керуючись статтями 3-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, Суд
Позов задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.11.2028 у справі №130/2274/18, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і досягнення дитиною повноліття.
Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 23.11.2018 (справа 130/2274/18), про стягнення з ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1944 гривні на обох дітей разом, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а надалі - за відповідним вирахуванням частки, що припадала на кожну дитину, до 04.04.2027 року, припинити та повернути до суду, після завершення його виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ