04.09.2024 Справа №607/12825/24 Провадження №2/607/2827/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Вийванка О. М.
за участю секретаря судового засідання Кузьменкової О. І. учасників справи:
представник позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представник відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що позивач є повнолітньою непрацездатною особою. ОСОБА_4 з дитинства страждає психічними захворюваннями, які проявляються розладом поведінки. У зв'язку із завершенням у 2023 році навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Бучацький фаховий коледж» Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» (освітньої-кваліфікаційний рівень фаховий молодший бакалавр), що підтверджується дипломом НОМЕР_1 від 30.06.2023, припинено стягнення аліментів на його утримання як на повнолітню дитину, яка продовжує навчання відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19.04.2024 у справі № 607/18035/22.
Однак, самостійно забезпечити своє існування, знайти роботу та працювати позивач не може у зв'язку із психічними захворюваннями та інвалідністю. Соціальної допомоги від УСП Тернопільської міської ради як особі з інвалідністю II об'єктивно недостатньо для забезпечення базових потреб особи з інвалідністю, належного рівня життя та умов проживання, харчування, лікування та реабілітації. Позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі та потребує матеріальної допомоги.
Батько добровільно матеріальну допомогу не надає, хоч має таку можливість, оскільки працює та отримує регулярний дохід, є власником 4/9 частки на квартиру АДРЕСА_1 .
У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання у розмірі по 1/4 частки усіх доходів щомісячно, починаючи з дати звернення до суду на строк інвалідності ОСОБА_4 .
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач при потребі матеріально допомагає дитині, на утриманні у відповідача перебувають дружина, яка не працює, та непрацездата мати. Також, мати відповідача є особою пенсійного віку та особою із інвалідністю, її нещодавно прооперовано, дану операцію та все лікування оплачував Відповідач. Окрім того, з незрозумілих для Відповідача причин Позивачем пред'явлено даний позов лише до батька, про матір позивача не згадує у позові при цьому позивачем не надано жодних відомостей чи допомагає останньому матеріально мати. Також, зазначаю, що інвалідності позивачу було надано до 29.04.2024, інших документів, які б підтвердили те, що позивач на даний час є особою з інвалідністю останнім не подано. Медичні документи із медичних закладів Німеччини не є належними та допустимими доказами, оскільки неможливо встановити їх достовірність. Також, термін «особа з інвалідністю» не є тотожним терміну «непрацездатна особа».
Вважаємо, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що останній перебуває у скрутному матеріальному становищі та потребує додаткової матеріальної допомоги. Зазначаємо, що у випадку повного чи часткового задоволення позову вважаємо за необхідне встановити строк протягом якого із відповідача будуть стягуватись аліменти на користь позивача, тому враховуючи вищенаведене просить відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні відповідач та його представник заперечив щодо задоволення позову, з підстав та обґрунтувань, викладених у відзиві на позов.
Представник позивача подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що у позивача відсутні доходи в Україні, на даний час він перебуває в Німеччині, де отримує тимчасовий захист та щомісячні виплати допомоги. Однак це не свідчить про відсутність потреби у позивача у матеріальній допомозі, а тому просить позов задовольнити.
Представник відповідача подав заперечення на відповідь на позов, в якому вказав, що обставини викладені у відзиві.
При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Суд, встановив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який було розірвано, про що органами юстиції в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис №308 від 28 травня 2008 року.
Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю.
ОСОБА_4 був студентом другого курсу, група В-42, спеціальність “Ветеринарна медицина» ВСП “Бучацький фаховий коледж ЗВО “Подільський державний університет». Навчається на денній державній формі навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2023 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.02.2019, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2023 року позов ОСОБА_5 задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), починаючи стягувати з 12.12.2022 і до завершення навчання на денній формі навчання у ВСП “Бучацький фаховий коледж ЗВО “Подільський державний університет» спеціальність “Ветеринарна медицина», але не довше ніж до досягнення 23 річного віку.
Згідно з копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, ОСОБА_4 є особою з інвалідністю з дитинства (2 група), дата огляду 29 квітня 2022 року, інвалідність встановлена на строк до 04 травня 2024 року, дата чергового переогляду 29 квітня 2024 року.
ОСОБА_4 з дитинства страждає психічними захворюваннями, які проявляються розладом поведінки, що підтверджується копіями епікризу № 1830, № 1049. № 12234. діагнозом Терапевтичного центру Марії Бауманн і д-р мед. Сюзан Клоутманн від 12.10.2023.
Відповідно до диплому фахового молодшого бакалавра Х23 №044644 від 30.06.2023, ОСОБА_4 закінчив у 2023 році навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Бучацький фаховий коледж» Закладу вищої освіти «Подільський державний університет»
Як вбачається з листа №97856 від 04.06.2024, виданого Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області, 28.11.2023 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження по виконанню рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19.04.2024 у справі № 607/18035/22.
Згідно з довідки про отримання допомоги №1966 від 21.05.2024, ОСОБА_4 отримав з 01.11.2023 до 30.04.2024 дохід в розмірі 13 644,00 грн.
Відповідно до інформаційної довідки №380144300, ОСОБА_4 немає у власності нерухомого майна.
Відповідно до посвідчення інваліда, яке дійсне до 03.2025, видане Управлінням з питань соціальної політики, молоді та сім'ї Нижньої Саксонії /31 79-12695, ОСОБА_4 має тяжку форму інвалідності.
Як вбачається з інформаційної довідки №380144502, ОСОБА_2 є власником 4/9 частки на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є одружений з ОСОБА_4 , що підтверджує свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 від 04.12.2008.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що відповідач зобов'язана утримувати його як батька, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, а тому, є усі підстави для стягнення з неї аліментів.
Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
За статтею 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надати таку матеріальну допомогу.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Важливою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров'я, тобто наявність у дитини статусу інваліда. Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав (ст. 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні"). Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 Сімейного кодексу України.
Положеннями ст. 201 СК України визначено, що щодо застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
За частиною 1 та частиною 5 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_4 , який досяг повноліття та має інвалідність другої групи, інвалідності з дитинства,
Посилання відповідача на закінчення строку інвалідності, суд вважає безпідставним з огляду на наступне, що якщо термін інвалідності закінчився під час дії воєнного стану, інвалідність продовжується автоматично без перекомісії до кінця дії воєнного стану та 6 місяців після його припинення/скасування. Ці положення регламентуються постановою КМУ від 30.03.2022 № 390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану». Відповідно до цих змін, продовжено строк дії інвалідності, відсотків втрати працездатності та індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на весь термін дії воєнного стану на території України і 6 місяців після його припинення/скасування.
Повнолітньою непрацездатною дитиною у розумінні ст. 198 СК України є повнолітні син або дочка, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю (таке ж тлумачення указаного поняття здійснено Конституційним Судом України у рішенні від 11 лютого 2014 року N 1-рп/2014).
Отже, встановлення ОСОБА_4 інвалідності з дитинства другої групи, свідчить про те, що він є непрацездатною особою, що додаткових доказів не потребує, і кореспондується з визначеним ст. 198 СК України, обов'язком, зокрема, відповідача, як його батька, надавати утримання позивачу.
Посилання відповідача в якості доводів про те, що на його утриманні перебуває дружина та матір з інвалідністю, суд приймає вказані обставини до уваги і врахує при визначені розміру аліментів.
При цьому суд, зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі N 522/16724/16-ц.
З огляду на вказане вище та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, слід зробити висновок, що відповідач посилаючись на неможливість надання позивачу матеріальної допомоги у зв'язку, зокрема, перебуванням на його утриманні дружини, мав довести суду ці обставини належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України, однак таких обставин суду не доведено.
При цьому суд зауважує, що встановлення особі інвалідності, не свідчить про потребування нею утримання, зокрема від відповідача та фактичне його надання останнім своєї матері.
Судом враховано, що відповідачем також не надано суду доказів його скрутного матеріального становища і не доведено обставин, що він отримує заробітну плату, розмір якої нижче прожиткового мінімуму доходів громадян, та того, що він не має інших доходів.
Доказів неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання непрацездатному сину відповідачем не надано.
Посилання відповідача про ненадання позивачем доказів на підтвердження обставин щодо участі у його утриманні матері та можливість отримання останньою компенсації за догляд за особою з інвалідністю та допомогу перебування в Німеччині, суд вважає їх такими, що не спростовують визначеного ст. 198 СК України обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу непрацездатному сину.
Враховуючи викладене та виходячи з принципів змагальності, всебічності та повноти з'ясування обставин справи, розумності та справедливості, беручи до уваги те, що позивач являється сином відповідача, те що відповідач не подав доказів, що він немає змоги сплачувати аліменти на утримання непрацездатного сина, який є неплатоспроможним, при цьому відповідач має у власності квартиру, отримує заробітну плату, також суд враховує, що відповідач здійснює догляд за матір'ю, позивач отримує допомогу в Німеччині, а тому, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на його утримання, в розмірі 1/8 (однієї восьмої) частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, щомісячно.
Згідно із ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 11 червня 2024 року і до закінчення терміну інвалідності.
Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
За таких обставин, суд вважає, що рішення суду підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1, 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-268, 273, 352-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, статями 202, 205 Сімейного кодексу України, суд,
Задовольнити частково позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , аліменти на його утримання, в розмірі 1/8 (однієї восьмої) частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п'ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, щомісячно, починаючи з 11 червня 2024 року і до закінчення терміну інвалідності.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн (тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.
Рішення суду підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ;
Відповідач ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_3 .
Рішення суду складено та підписано 09 вересня 2024 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко