06.09.2024 Справа №607/11486/24 Провадження №2/607/2635/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Бумби М.І.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів шляхом їх зміни ,-
Позивач ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3 ) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), в якому просить стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що із 28.02.2015 року вона перебувала із відповідачем у шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.04.2017 р., розірвано. У даному шлюбі народилася дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із 21 травня 2021 року позивачка перебуває у шлюбі із ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син - ОСОБА_7 . На підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2022 року, у справі №607/17861/21 відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 в розмірі 2 200,00 грн., щомісячно. Однак, станом на теперішній час, обставини, що зумовили стягнення аліментів, у визначеному, згідно даного судового рішення, розмірі, перестали існувати. Так, згідно інформації розміщеної на офіційному сайті Головного управління статистики у Тернопільській області http://www.te.ukrstat.gov.ua/files/DN/DNllc.htm рівень середньої заробітної плати у Тернопільській області за II квартал 2024 року складає 19 500,00 грн. Разом з тим, фактичні витрати на утримання дитини, для її повноцінного та гармонійного розвитку, значно збільшились. Лише задокументовані витрати (не рахуючи поточні на дошкільне навчання, відпочинок, тощо) на дитину станом на кінець листопада початок травня 2024 року, становили 12 000,00 грн., щомісячно. Крім того, ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину від другого шлюбу, сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому не спроможна самостійно надати своїм дітям належне матеріальне утримання. Також, позивачу стало відомо, що відповідач по справі має постійні неофіційні регулярні заробітки, його майновий стан значно покращився, інших утриманців в нього не має. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, №377860770, ОСОБА_1 , на праві спільної часткової приватної власності належить трьохкімнатна квартира, за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 вважає, що вона може ставити питання про зміну розміру аліментів.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2024 року відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дячук С.І. надала суду письмові пояснення згідно яких сторона відповідача позов не визнала. Серед іншого, зазначила, що відповідач уже сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 визначених судовим рішенням в розмірі 2 200,00 грн., щомісячно. Заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Вказує на те, що відповідач є особою з інвалідністю 3-ої групи, на даний час не працює, його єдиним доходом є соціальна допомога по інвалідності у розмірі 2 361 грн. Також, ІНФОРМАЦІЯ_5 у відповідача народився син - ОСОБА_9 . Тому, із часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, матеріальне становище відповідача не покращилось, а навпаки погіршилось, у нього на утриманні перебуває син ОСОБА_10 , дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох річного віку. Щодо наявності у відповідача частки у праві власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , зазначив, що йому належить 1/6 частина вказаної квартири, набута ним у 2016 році на підставі договору дарування, відтак, вважає, що даний факт не може свідчити про покращення його матеріального становища. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 страждає цукровим діабетом, що зумовлює постійне погіршення стану його здоров'я. Відповідач вважає, що звернення позивачки до суду з черговим позовом зумовлене не потребою дитини в додатковому утриманні, а особистими мотивами позивачки. Також, просить врахувати, що позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, а не збільшення розміру аліментів чи зміни способу стягнення аліментів. Адже, її позов про стягнення аліментів з відповідача уже вирішувався судом. На підставі наведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач ОСОБА_3 та представник позивача - адвокат Бай М. в судове засідання не з'явилися. Від представника позивача в суд надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позивач позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити з підстав наведених у позові.
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Дячук С.І. в судовому засіданні позовних вимог не визнали та проти їх задоволення заперечили з підстав наведених у письмових поясненнях.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2017 року розірвано.
У даному шлюбі у сторін народилася дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 29 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції).
Неповнолітня ОСОБА_4 проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації (Довідка №287, видана 12.04.2024 р. Петриківським старостинським округом Великоберезовицької селищної ради) та перебуває на її утриманні.
15 серпня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення, яке набрало законної сили, про стягнення із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, у розмірі 2 200 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 15 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Судом також з'ясовано, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_7 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане 05.10.2022 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) і його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Також, ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_9 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , видане 03.07.2024 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) та його батьками є відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_11 ..
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 18.03.2011 р. Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №18838 від 18.12.2023, ОСОБА_1 проходив лікування КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР з 08.12.2023 по 18.12.2023 з діагнозом: цукровий діабет, 1 тип, важка форма, ст. субкомпенсації, діабетична не проліферативна ретинопатія ексудативно-геморагічна форма обох очей. Міопія легкого ступеня обох очей. Діабетична полінейропатія, вегето- сенсорна форма з ураженням верхніх та нижніх кінцівок. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок, II ст., ХХН-1 ст. Діабетична невропатія III ст. Дисметаболічна кардіопатія. Симптоматична артеріальна гіпертензія.
Згідно із виписки із медичної карти стаціонарного хворого №14355/292 від 12.07.2024 ОСОБА_1 проходив лікування в КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» з 05.07.2024 по 12.07.2024 із аналогічним діагнозом.
Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Стаття 192 СК України лише вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України , при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частиною 1 статті 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною 1 статті 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 524/7388/17 (провадження № 61-37490св18), від 11 вересня 2019 року у справі №662/64/18 (провадження № 61-41266св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц (провадження № 61-20737св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 466/4009/18 (провадження № 61-10529св19), від 27 травня 2020 року у справі №128/373/18 (провадження № 61-43813св18).
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з моменту подання позову про стягнення аліментів «..у неї витрати на дитину значно зросли, відповідач не бере участі у вихованні сина матеріально не забезпечує, позивач сама несе витрати на утримання сина. Фактичні витрати на утриманні дитини на даний час значно збільшились…Лише задокументовані витрати (не рахуючи поточні витрати на дошкільне навчання, відпочинок тощо) на дитину станом на кінець листопада початок травня 2024 року становили 12 тис. грн. щомісячно.».
Однак, в підтвердження наведеного, позивачем не подано суду жодного (належного та допустимого) доказу, у тому числі на підтвердження, як власних доходів, так і доказів реальних витрат на дитину, збільшення їх розміру, про що ОСОБА_3 зазначається у поданому позові.
Суд зауважує, що позивач повинна надавати всі наявні у неї докази для повного та всебічного розгляду справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, ні позивачем ОСОБА_3 , ні її представником, не надано суду доказів на підтвердження покращення матеріального стану відповідача із часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, ухваленого 15 серпня 2022 року. Покликання сторони позивача на те, що відповідачу на праві спільної часткової власності належить трьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки відповідач набув право власності на 1/6 частку у вказаному об'єкті нерухомості у 2016 році внаслідок укладення договору дарування, відтак таке його матеріальне становище було уже оцінене судом при ухваленні рішення від 15.08.2022 у справі №607/17861/21, яким було визначено розмір аліментів, які він повинен сплачувати щомісячно на утримання неповнолітньої дитини. Крім цього, суд констатує, що інших доказів стороною позивача про те, що матеріальне становище відповідача покращилось після ухвалення означеного судового рішення, суду не надано. Більше того, із поданих доказів стороною відповідача встановлено, що відповідач є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства, страждає цукровим діабетом 1 типу, що підтверджено вище наведеними судом виписками із лікувальних закладів, а ІНФОРМАЦІЯ_8 у нього народився син ОСОБА_9 , у зв'язку із чим, він почав нести витрати по його утриманню.
Також, суд без надання йому належних та допустимих доказів в обґрунтування позову, позбавлений можливості встановити розмір доходу, який відповідач отримував після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на дитину, так і розмір його доходу на час звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів, щоб зробити обґрунтований висновок про зміну матеріального стану відповідача в бік збільшення.
Також, матеріали справи не містять доказів погіршення матеріального стану позивача.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову позивачу.
Крім цього, відмовляючи у задоволенні позову суд зазначає, що в силу вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивач у поданому позові, у його резолютивній частині просить винести рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, не вказуючи при цьому, що ОСОБА_3 просить змінити або їх розмір або спосіб присудження, із урахуванням того, що розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 у користь позивача на утримання неповнолітньої дочки уже визначені рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15.08.2022 у справі №607/17861/21, яке набрало законної сили.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а в задоволенні позову відмовлено, відшкодування судових витрат не здійснюється.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України, ст.ст. 166, 180, 182, 183, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів шляхом їх зміни, відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду у повному обсязі складене 10 вересня 2024 року
Головуючий суддяВ. В. Ромазан