12 вересня 2024 року
м. Київ
справа №480/10700/23
адміністративне провадження № К/990/30909/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Губська О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Сумської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила:
- визнати протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо невиконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №480/4147/20 в частині її поновлення на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури (як правонаступника всіх прав та обов'язків перейменованої прокуратури Сумської області) на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивачки на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Сумської області за період з 21 січня 2022 року по 10 лютого 2023 року у розмірі 382842,52 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі №480/10700/23 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №480/4147/20 в розмірі 287 627,8 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №480/10700/23 повернуто особі, яка її подала, відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №480/10700/23 залишено без руху.
Надано заявнику касаційної скарги десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №480/10700/23 повернуто особі, яка її подала.
08 серпня 2024 року Сумською обласною прокуратурою втретє подано до Верховного Суду касаційну скаргу в якій відповідач просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2024 року визнано неповажними вказані Сумською обласною прокуратурою підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №480/10700/23 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Також, роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
03 вересня 2024 року на виконання вимог ухвали від 09 серпня 2024 року від Сумської обласної прокуратури надійшла уточнена касаційна скарга та заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
Клопотання про поновлення строку обґрунтоване тим, що ухвалами Верховного Суду від 04 червня 2024 року та від 23 липня 2024 року касаційні скарги були повернуті, однак повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника повторного звернення до суду.
Разом з тим, первинна касаційна скарга була подана в межах строку на касаційне оскарження, повторно подані касаційні скарги не просто подавались, а не зволікаючи вживались заходи щодо усунення недоліків касаційних скарг, що слугували підставою для їх повернення.
Так, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Разом з тим ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2024 року надавалась оцінка щодо поважності причин пропуску строку після повернення касаційних скарг.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло понад чотири місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Крім цього, в частині усунення недоліків касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, скаржник посилається на пункти 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 05 лютого 2022 року у справі №280/4402/21 від якої на думку скаржника належить відступити щодо застосування статті 236 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій/суду попередньої інстанції з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Втім, скаржником не зазначено належного нормативно-правового обґрунтування необхідності відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Скаржник лише фактично висловив незгоду з вказаною правовою позицією Верховного Суду, а доводи касаційної скарги свідчать про власне тлумачення скаржником норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та вказують на наявність у нього власного бачення щодо результату вирішення цієї справи, а тому це не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що скаржник, звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте, не врахував роз'яснення Верховного Суду, які були зазначені в ухвалах від 04 червня 2024 року та від 23 липня 2024 року (судові рішення про повернення касаційних скарг набули законної сили) щодо невідповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону, недоліки якої стали підставою для її повернення.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження рішень суддів попередніх інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску Сумської обласної прокуратури строку на касаційне оскарження на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №480/10700/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак О.А. Губська