12 вересня 2024 року
м. Київ
справа №140/35458/23
адміністративне провадження №К/990/34748/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі №140/35458/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
11.09.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі №140/35458/23.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати з 05.06.2023 ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ);
- зобов'язати здійснити з 05.06.2023 ОСОБА_2 нарахування та виплату підвищення до пенсії до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 вказаного Закону, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет Україна на відповідний рік), щомісячно до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин без обмеження в часовому проміжку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини п'ятої статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
Касаційна скарга позивачки обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18, в частині застосування статті 39 Закону № 796-XII у редакції, що діяла до 01.01.2015.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставини, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 291 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржницею на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 291, 328, 331, 334, 338, КАС України,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі №140/35458/23.
Витребувати із Волинського окружного адміністративного суду справу №140/35458/23 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали, в порядку визначеному статтею 251 КАС України.
Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Н.В. Коваленко
Судді: А. І. Рибачук