12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 580/3675/23
адміністративне провадження № К/990/43662/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року (суддя: Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року (судді: Аліменко В.О., Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням несення військової служби у період дії воєнного стану, за період з червня 2022 року по серпень 2022 року включно;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням несення військової служби у період дії воєнного стану, за період з червня 2022 року по серпень 2022 року включно.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з проходженням з 12 березня 2022 року військової служби в Збройних Силах України у період дії воєнного стану він набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Однак, відповідач не нарахував позивачу додаткову винагороду в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за проходження військової служби у період з червня по серпень 2022 року. Позивач підкреслював, що на момент спірних правовідносин не існувало наказів Міністерства оборони України, які б одночасно підлягали застосуванню під час позбавлення позивача права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Тож посилання відповідача на вчинення позивачем дисциплінарного проступку шляхом самовільного залишення військової частини не може бути підставою для позбавлення позивача права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Крім того, статтею 48 Закону України від 24 березня 1999 року №551-XIV «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» визначено вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, що накладаються на військовослужбовців, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Статуту.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 11 грудня 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Приймаючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача були обґрунтовані підстави для невиплати позивачу спірної додаткової винагороди у період з червня 2022 року по серпень 2022 року.
Як указали суди першої та апеляційної інстанції, за приписами пункту 15 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Суди у справі встановили, що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину з 22 червня 2022 року по 12 серпня 2022 року, у зв'язку з чим дійшли висновку, що відповідач за вказані місяці правомірно не здійснював виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Аргумент позивача про відсутність у статті 48 Закону України від 24 березня 1999 року №551-XIV «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, ці суди вважали непереконливим, зазначивши, що не притягнення позивача до відповідальності за самовільне залишення військової частини не є підставою для її виплати.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Не погодившись з такими судовими рішеннями, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій покликаючись на неправильне застосування судами в цій справі норм матеріального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суди в цій справі неправильно застосували норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме: пункт 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану», пункт 15 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, частину першу статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статус Збройних Сил України» №551-XIV від 24 березня 1999 року в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв'язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», внаслідок вчинення ними дисциплінарного правопорушення та/або притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Скаржник уважає, що пункт 15 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, стосується виключно тих складових грошового забезпечення, які визначені цим Порядком. Спірна додаткова винагорода у період дії воєнного стану була визначена лише постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Тож зазначена норма не може застосовуватися як нормативна підстава невиплати додаткової винагороди, до правовідносин, які мали місце у період з червня 2022 року по серпень 2022 року.
Також скаржник указує, що факт вчинення ним дисциплінарного правопорушення не може бути підставою для позбавлення його виплати додаткової винагороди, передбаченої саме постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Як указує скаржник, перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Закону України від 24 березня 1999 року №551-XIV «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України», є вичерпним та такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачає, тому позбавлення виплати додаткової винагороди здійснено поза межами правового поля. Принагідно зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не передбачає можливості позбавлення виплати додаткової винагороди.
Позиція інших учасників справи
Військова частина НОМЕР_1 правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 грудня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Губська О.А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика Владислава Володимировича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі №580/3675/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 11 вересня 2024 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 12 березня 2022 року проходить військову службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 20 квітня 2004 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 березня 2022 року № 2 ОСОБА_1 з 12 березня 2022 року зараховано на всі види забезпечення та призначено на посаду командира бойової машини-командира третьої механізованого відділення другого механізованого взводу першої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 червня 2022 року № 116 ОСОБА_1 з 22 червня 2022 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , знятий з котлового та з грошового забезпечення.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 серпня 2022 року № 165 позивач з 12 серпня 2022 року повернувся до підрозділу, поставлений на котлове та грошове забезпечення.
За довідкою (випискою по картці/рахунку) Приватбанку від 31 березня 2023 року позивачу 26 серпня 2022 року було виплачено відповідачем заробітну плату за липень у сумі 13 952,45 грн.
Листом військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2023 року №1744, наданим на адвокатський запит представника позивача - адвоката Гайструка А.С., відповідач повідомив, що відповідно до наказів військової частини НОМЕР_1 позивач з 22 червня 2022 року по 12 серпня 2022 року самовільно залишив частину, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був позбавлений премії та додаткової винагороди у червні-серпні 2022 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», рішення Міністра оборони України від 25 лютого 2022 року №3164/з.» При цьому проінформував, що у вересні - жовтні 2022 року позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду із розрахунку 100 000,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому додаткової винагороди в розмірі до 30 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у червні-серпні 2022 року, звернувся з цим позовом до суду.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 15 Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
Відповідно до пункту 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно з пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).
Підпунктом 9.4 пункту 9 згаданого окремого доручення обумовив, що військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Предметом оскарження в цій справі є бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу - військовослужбовцю Збройних Сил України - додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у зв'язку із самовільним залишенням ним військової частини.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проходить службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді командира бойової машини-командира третьої механізованого відділення другого механізованого взводу першої механізованої роти першого механізованого батальйону.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 червня 2022 року № 116 позивач з 22 червня 2022 року як такий, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , був знятий з котлового та з грошового забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 серпня 2022 року № 165 позивач, як такий, що раніше був поданий у списки осіб, які самовільно залишили військову частину НОМЕР_1 , з 12 серпня 2022 року повернувся до підрозділу, був поставлений на котлове та грошове забезпечення.
Суди попередніх інстанцій також встановили, що факт самовільного залишення позивачем військової частини в період з 22 червня 2022 року по 18 серпня 2022 року не заперечується та нічим не спростовується.
За підпунктом 15 Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Крім того, підпункт 9.4 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, яким в спірний період було визначено порядок та умови виплати передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди, деталізує, що військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Отже, у разі самовільного залишення військовослужбовцями військової частини, додаткова винагорода у розмірі 30 000,00 грн, передбачена Постановою №168, їм не виплачується.
Враховуючи те, що позивач не оспорює факт самовільного залишення військової частини в період з 22 червня 2022 року по 18 серпня 2022 року, Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, коли не виплатив йому додаткову винагороду з червня по серпень 2022 року.
При цьому необґрунтованими є посилання скаржника в доводах касаційної скарги на частину першу статті 48 Закону України від 24 березня 1999 року №551-XIV «Про Дисциплінарний статус Збройних Сил України» та те, що вона не передбачає такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, оскільки позбавлення позивача виплати додаткової винагороди у спірні періоди не є видом застосованого дисциплінарного стягнення. У той же час слід вказати, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за фактом самовільного залишення військової частини не виключає можливості позбавлення військовослужбовця виплати спірної додаткової винагороди.
Зважаючи на наведене Суд не встановив порушень норм матеріального чи процесуального права та погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням викладеного, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк О.А. Губська В.М. Соколов