про відмову у відкритті касаційного провадження
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа №380/25691/23
адміністративне провадження № К/990/33195/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанову Восьмого апеляційний адміністративний суду від 29.07.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця на підставі Закону України «Про державну службу» з 10.11.2022, без урахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.11.2022 №№ 283/7.4-22/37 та 282/7.4-22/37;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, із урахуванням Довідок №№283, 282.
Постановою Восьмого апеляційний адміністративний суду від 29.07.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 в частині задоволення позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 10.11.2022 на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, із урахуванням заробітної плати державного службовця, відображеної в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.11.2022 № 282/7.4-22/37 та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій осіб посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 10.11.2022 № 283/7.4-22/37 та провести перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум - скасовано та в цій частині прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:
- зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 10.11.2022 на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, із урахуванням заробітної плати державного службовця, відображеної в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10 листопада 2022 року № 282/7.4-22/37 та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій осіб посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 10.11.2022 № 283/7.4-22/37 та провести перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Однак, обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанову Восьмого апеляційний адміністративний суду від 29.07.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
2 Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.І. Рибачук
Суддя С.Г. Стеценко