про відмову у відкритті касаційного провадження
12 вересня 2024 року
м. Київ
справа №240/19075/23
адміністративне провадження № К/990/34023/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року (суддя Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року (колегія у складі: судді-доповідача Ватаманюка Р.В., суддів Сапальової Т.В., Капустинського М.М.)
у справі № 240/19075/23
за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ,
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області, відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 27 грудня 2022 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Житомирській області з 27 грудня 2022 року нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановлених на 01 січня календарного року щомісяця.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 23 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року, задовольнив позовну заяву частково. А саме:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Житомирській області здійснити з 27 грудня 2022 року нарахування та виплату ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
04 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Житомирській області, в якій останнє з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес; зазначає, що станом на час звернення до суду із позовом населений пункт позивача згідно з Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, яка передусім, виключена із визначених Законом України від 27 лютого 1991 року № 791а-ХІІ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 791а-ХІІ). Крім того, вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій помилково врахували правову позицію, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18, оскільки справа № 240/19075/23, на переконання відповідача, визначеним ознакам типової справи не відповідає.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржується бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду, що полягає у ненарахуванні та невиплаті особі, яка не має статусу громадянина, який постраждав внаслідок ЧАЕС, підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення (а саме території зони гарантованого добровільного відселення), у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Житомирський окружний адміністративний суд в ухвалі від 07 липня 2023 року про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд зазначає, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
В той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проаналізувавши наведені у касаційній скарзі обгрунтування, Суд вважає, що останні не є прийнятними в розумінні приписів підпунктів «а» і «в» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 240/2236/23 сформулював правову позицію у питанні наявності підстав для отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) для непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території гарантованого добровільного відселення, яка зводиться до того, що: " "... що розділ VII Закону України № 796-ХІІ встановлює наявність пільг у осіб, які проживають та(або) здійснюють трудову діяльність на територіях радіоактивного забруднення. Тому при застосуванні вказаної норми визначальним передусім є місце проживання особи, яка звертається за призначенням підвищення до пенсії та наявність у неї статусу непрацюючого пенсіонера.
74. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 06 листопада 2002 року перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком, при цьому, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) має статус непрацюючого пенсіонера.
75. Крім того, на підставі наданих позивачем документів, судами також встановлено, що позивач з 26 серпня 2011 року проживає у місті Коростень Житомирської області, яке відповідно до Переліку № 106 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
76. Таким чином, з вищенаведеного можна дійти висновку про наявність у позивача підстав для отримання підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) для непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року."
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у подальших постановах від 30 липня 2024 року у справі № 240/1773/22, від 20 серпня 2024 року у справі № 460/37500/22.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі № 240/19075/23 відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду, та виходив з того, що наявність документа, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС не є обов'язковою обставиною, від якої залежить призначення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, оскільки така соціальна гарантія залежить лише від проживання на території радіоактивного забруднення та передбачена статтею 39 Закону № 796-ХІІ. Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону України №796-ХІІ, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року, а не у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як вважає позивач.
Скаржник не обґрунтовує підстави для відступу від висновків Верховного Суду та Суд не вбачає за необхідне відступати від такого висновку.
З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Житомирській області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі № 240/19075/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя О.П. Стародуб