Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 33/824/4232/2024
м. Київ Справа №761/14986/24
12 вересня2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В.,
при секретарі - Смолко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року та закрити провадження у справі, а також порушилапитання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що 25 липня 2024 року отримала копію оскаржуваної постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустила з поважних причин, а тому суд вважає за необхідне поновити цей строк.
В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що постанова Шевченківського районного суду м. Києвавід 02 липня 2024 року необґрунтована та така, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Зазначає, що не вчиняла інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, вважає, що виконала всі належні Правила дорожнього руху під час виконання повороту ліворуч, та вважає, що винен в скоєнні ДТП водій автомобіля «Рено».
Вказує, що суд першої інстанції не надав правової оцінки діям водія автомобіля «Рено», який не прийняв до уваги складність даного перехрестя, той факт, що є значна відстань між світлофором та самим перехрестям, відсутність повного огляду перехрестя зі слів самого водія ОСОБА_2 , а саме головне його швидкість та відсутність доказів того, що він рухався на дозволяючий сигнал світлофору.
Крім того, зазначає, що працівник патрульної поліції не роз'яснив ОСОБА_1 права та не надав можливості скористатись правовою допомогою.
Вказує, що відеозапис, наданий АПП у м. Києві, на який посилається суд на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що ані протокол, ані оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
У судовому засіданніОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, з підстав викладених в апеляційній скарзі, просила апеляційну скаргу задовольнити.
У судовому засіданні інший учасник події ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
За змістом ст.252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №523539 від 03 квітня 2024 року ОСОБА_1 03 квітня 2024 року, приблизно о 12:30 год., керуючи автомобілем «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись з вулиці Саксаганського у м. Києві у напрямку проспекту Берестейського на регульованому перехресті, під час здійснення повороту ліворуч на дозволяючий сигнал світлофора, не надала дорогу автомобілю «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався з вул. Дмитрівської прямо, внаслідок чого відбулось зіткнення та пошкодження вказаних транспортних засобів.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 16.6 Правил дорожнього руху України, що тягне відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_3 винноюу вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що їївина підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №523539 від 03 квітня 2024 року; - схемою ДТП; - поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких, в м. Києві по вул. Саксаганського, виконувала поворот ліворуч на площу Галицьку в напрямку проспекту Берестейського, рухаючись на зелений сигнал світлофора, виїхала на перехрестя. Переконавшись, що немає автомобілів, що рухались зустрічною смугою, продовжила рух і відчула удар з правого боку; - поясненнями ОСОБА_2 , відповідно до яких, в м. Києві по вул. Дмитрівській в сторону Галицької площі, проїхавши на зелений сигнал світлофору зіткнувся з автомобілем марки «Рено», який не надав можливість йому закінчити маневр; - відеозаписом, долученим УПП у м.Києві.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
З аналізу ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Статтею 124 КУпАП передбачають відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Пункт 1.3 ПДР України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021 (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 16.6. ПДР України повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.
Пункт 16.6 ПДР вимагає від водія, який повертає ліворуч на зелений сигнал основного світлофору- дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку, тобто дотримання вказаної вимоги пункту ПДР України не пов'язане із діями інших учасників дорожнього руху, а є самостійним обов'язком водія.
Доводи про те, що працівник патрульної поліції не роз'яснив ОСОБА_1 права та не надав можливості скористатись правовою допомогою, не можуть бути підставою для скасування постанови першої інстанції, виходячи з наступного.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №523539, зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, також в протоколі міститься підпис самої ОСОБА_1 . Заперечень, щодо складеного протоколу останньою не зазначено.
Також є безпідставними доводи ОСОБА_1 про визнання винуватим у вчиненні вказаної ДТП водія транспортного засобу «Рено» ОСОБА_2 , оскільки суд розглядає справи про адміністративні правопорушення лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення та лише щодо особи, відносно якої він складений. Як вбачається з матеріалів справи, та пояснень учасників, протокол щодо водія ОСОБА_2 за фактом даної дорожньо - транспортної пригоди не складався.
Також суд відхиляє посилання апелянта на те, що відеозапис наданий АПП у м. Києві, на який посилається суд на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху не може вважатися належним доказом, спростовується листом за підписом начальника Управління патрульної поліції у м. Києві відділу адміністративної практики Ольховської Аліни від 21 червня 2024 року за №20367, (а.с.27), відповідно до якого відеозаписи із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення 03 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_1 , а також відеозаписи з камер Київської міської ради.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини справи на думку апеляційного суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суддя першої інстанції врахував та вказав у постанові усі зазначені в матеріалах справи докази.
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, є належним та допустимим доказом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам ПДР, оскільки на всіх учасників дорожнього руху покладається обов'язок дотримуватися не лише чітко визначених правил, як наприклад обмеження швидкості, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньої обстановкою, що склалася. Водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для всіх інших учасників руху об'їзду перешкоди. Закон не передбачає модифікації цих обов'язків або звільнення від них залежно від причин виникнення перешкоди, тому ці причини можуть включати також і порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідність брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини (Проніна проти України, № 63566/00, Параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Порушень норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови судом не встановлено.
За таких обставин суд доходить висновку, що постанова Шевченківського районного суду м. Києвавід 02 липня 2024 року є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. А відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: