Головуючий у суді першої інстанції: Третяк Я.М.
Єдиний унікальний номер справи № 367/4135/23
Апеляційне провадження № 3-зв/824/120/2024
12 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_4, розглянув заяву судді Київського апеляційного суду ОСОБА_2 про самовідвід у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2024 року за матеріалами, які надійшли з ВП №2 Бучанського РУП у Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2024 року для розгляду вище вказаної апеляційної скарги визначено головуючого суддю ОСОБА_2
Пізніше, суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2 подав заяву про самовідвід у справі задля усунення можливих сумнівів у його неупередженості або об'єктивності, оскільки Національним антикорупційним бюро України відносно нього здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 26 червня 2024 року заяву судді ОСОБА_2 про самовідвід залишено без задоволення.
Після чого, суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2 повторно подав заяву про самовідвід у справі, посилаючись на необхідність дотримання права особи на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 19 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про самовідвідє.
В подальшому, суддя ОСОБА_2, втретє подав заяву про самовідвід, посилаючись на Бангалорські принципи поведінки суддів, вважає, що має заявити собі самовідвід від участі у справі, оскільки, на його думку, у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви в неупередженості судді. Сама по собі обставина того, що він вже заявляв собі самовідвід вже може викликати сумніви у стороннього спостерігача щодо його неупередженості під час розгляду цієї справи.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року у задоволенні заяви судді ОСОБА_2 про самовідвід відмовлено.
Після чого, суддя ОСОБА_2, повторно подав заяву про самовідвід, вказавши, що незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів, які повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв?язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення (Висновок N№ 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).
Постановою судді Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у задоволенні заяви судді ОСОБА_2 про самовідвід відмовлено.
Після чого, суддя ОСОБА_2, повторно подав заяву про самовідвід, вказавши, що враховуючи розгляд ВРП скарги гр. ОСОБА_3 щодо вчинення дисциплінарного проступку суддею Київського апеляційного суду ОСОБА_2., що може свідчити про недовіру про нього, то ці обставини самі собою вже можуть викликати сумніви у стороннього спостерігача у неупередженості судді в розгляді справи.
Постановою судді Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року у задоволенні заяви судді ОСОБА_2 про самовідвід відмовлено.
В подальшому, суддя ОСОБА_2, повторно подав заяву про самовідвід, вказавши, що як вже раніше судді залишили поза увагою доводи про самовідвід, а саме, що ОСОБА_2 обмежено час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 19 вересня 2024 року і не обґрунтували, чому вважають за можливе позбавити ОСОБА_2 за таких обставин права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та при цьому забезпечити своєчасний розгляд справи, з врахуванням заборони ОСОБА_2 спілкуватись зі своїм помічником, консультантом та секретарем та не враховано, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяв про самовідвід, щодо необхідності своєчасного розгляду апеляційної скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у розумні строки, що призведе до порушення прав заявника на своєчасність розгляду його заяви.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2024 року заяву про самовідвід судді ОСОБА_2 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4
Ознайомившись із поданою заявою про самовідвід, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції України, законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід та/або самовідвід судді.
Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід/самовідвід та порядку розгляду заяви про відвід/самовідвід у справах про адміністративні правопорушення.
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рада суддів України пунктом 4 рішення №34 від 08 червня 2017 року роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), суддя може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Норми КПК України передбачають підстави за яких може бути заявлено відвід судді, який бере участь у кримінальному провадженні.
В даному випадку слід застосовувати аналогію права та застосувати норми КПК України при розгляді заяви судді ОСОБА_2 про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за таких обставин:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
2. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Статтею 76 КПК України визначено недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.2 ст. 81 КПК України, у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України», від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схваленими Резолюцією економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, встановлені стандарти етичної поведінки суддів. Відповідно до змісту Бангалорських принципів «неупередженість» та «об'єктивність» ці принципи є необхідною умовою для належного виконання суддею своїх обов'язків. Неупередженість та об'єктивність виявляються не лише у змісті рішення, але й в процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Застосування цього принципу проявляється у необхідності заявлення суддею самовідводу у тому випадку, коли існують обставини, які у стороннього спостерігача можуть викликати сумніви у неупередженості та об'єктивності судді.
Згідно п.п. 46-48 рішення ЄСПЛ у справі Моґенса Гаусшильдта (Mogens Hauschildt) проти Королівства Данії (заява № 10486/83), наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, має визначатися за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в даній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу.
Щодо суб'єктивного критерію, у будь-якому випадку, особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з'ясовувані факти, які можуть ставити під сумнів його безсторонність. З цього погляду навіть виступи можуть мати певне значення. Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості і передусім, у разі провадження/кримінального, в особи/обвинуваченого.
Отже, будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань, повинен дати відвід (Рішення у справі Де Куббера від 26.10.1984, серія А, №86, с. 14, п. 26).
З наведених обставин справи прослідковується стійка позиція судді ОСОБА_2 щодо заявлення самовідводу з вказаних вище підстав, про що свідчить подана ним повторно заява про самовідвід.
Хоча наявність кримінального провадження відносно судді ОСОБА_2 саме по собі не викликає в останнього суб'єктивного ставлення до розгляду даної справи, однак, неодноразові подання суддею ОСОБА_2. заяв про самовідвід, об'єктивно свідчить про наявність обставин, які у стороннього спостерігача можуть викликати сумніви у неупередженості цього судді у даному провадженні, а тому заява про самовідвід судді ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 283, 294 КУпАП, ст. ст. 75,76, 81 КПК України, суд апеляційної інстанції,-
Заяву судді Київського апеляційного суду ОСОБА_2 про самовідвід - задовольнити.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення №367/4135/23 передати до канцелярії суду на повторний авторозподіл.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду ОСОБА_4