Справа № 761/24986/23 Головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В.
Провадження № 22-ц/824/12192/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
11 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, обґрунтовуючи його тим, що 05 червня 2023 року приблизно о 20:15 год. вона разом із дітьми: сином (9 років) і донькою (1 рік) та собакою породи йоркширський тер'єр гуляла на дитячому майданчику біля будинку АДРЕСА_1 . Неочікувано на них накинулись безпритульні собаки, які вибігли із сусіднього двору. Собаки поводили себе агресивно, хоча їх ніхто не провокував. Одна з них схопила собаку позивачки породи йоркширський тер'єр та відкинула її, після чого на допомогу прийшли люди та прогнали безпритульних собак.
Собаку позивачки відвезли у ветеринарну клініку «Зоолюкс», де її оглянули, зробили рентген, встановили попередній діагноз та залишили в клініці на денному стаціонарі. Наступного дня собаку оглянув ортопед та призначив операцію, яку цього ж дня й зробили. Після операції собаці призначили курс реабілітації, виписали необхідні препарати. Загальна вартість огляду і перебування собаки у ветеринарній клініці склала 39 105,70 грн.
Позивачка вважає, що всупереч Законам України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про благоустрій населених пунктів» відповідачем не виконані обов'язки щодо забезпечення належного рівня благоустрою та безпечності мешканців міста, не здійснені заходи щодо впровадження та контролю за здійсненням відповідних програм контролювання чисельності безпритульних собак на вулицях міста.
Внаслідок бездіяльності Київської міської ради їй спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що вона не має можливості випускати дітей на подвір'я біля дому, хоча це житловий комплекс і територія закрита для сторонніх осіб, була змушена лікувати свою собаку, витрачали крім грошових коштів і свій час, який могла приділити сім'ї. Ця ситуація порушила звичні життєві зв'язки і для того, щоб тримати себе в руках вона прикладає значних зусиль.
Просила стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 39 105,70 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн, а також понесені судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто із Київської міської ради на користь ОСОБА_1 39 105,70 грн матеріальної шкоди та 858,88 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкодивідмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, Київська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права.
Вважає, що місцевим судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, зокрема, що позивачкою не було долучено до позову доказів належної фіксації та надання відповідної правової оцінки факту перебування безпритульних собак за адресою: АДРЕСА_1 .
Не міститься у матеріалах справи і доказів того, що позивачка зателефонувала за номером «102» безпосередньо на місці події, або написала заяву до поліції з метою належної фіксації факту нападу собаки і наслідків (у вигляді пошкодженого майна, тілесних ушкоджень).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачкою не було надано належних та допустимих доказів наявності правових підстав вважати, що собаки, які напали на її собаку, є безпритульними.
Як зазначає позивачка, подія мала місце за адресою: АДРЕСА_1 , за якою розташований багатоквартирний житловий комплекс.
Враховуючи, що у житловому комплексі власникам дозволяється утримувати тварин, відповідач не виключає, що на вказаній території могли перебувати не безпритульні тварини, а ті, у яких є власники, які і несуть відповідальність за цих тварин.
Відповідач зазначає, що територія житлового комплексу за вищевказаною є закритою для сторонніх осіб. Вказане зазначає й сама позивачка, але при цьому не надає доказів, що безпритульні тварини мають доступ до цієї закритої території.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, що позивачка є власником йоркширського тер'єру.
Як вбачається із листа-відповіді КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини», наданого на запит Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), відповідно до даних ІС РДТ станом на 24 липня 2023 року ОСОБА_1 не було проведено реєстрацію собаки породи йоркширський тер'єр, як і відсутня інформація щодо зареєстрованих домашніх собак за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано цей факт.
Також зазначає, що суд не міг брати до уваги наданий позивачкою з порушенням вимог ЦПК України в якості доказу відеофайл та надавати йому оцінку, що потягнуло за собою ухвалення помилкового рішення. Крім того, з наданого відеодоказу неможливо встановити особу позивачки, ідентифікувати тварин.
В якості доказу того, що безпритульними собаками 05 червня 2023 року собаці породи йоркширський тер'єр було завдано тяжких травм, до позовної заяви долучено підсумковий рахунок по клініці «Зоолюкс» за період з 05 червня 2023 року року по 07 липня 2023 року по пацієнту Чейз. Між тим, з даного документу лише убачається, що були здійснені дослідження, процедури стану здоров'я собаки та операція, проте не слідує, що собака була доставлена до ветклініки у зв'язку із укусом безпритульних собак, або що їй не було призначено лікування якихось раніше наявних захворювань, у зв'язку із якими й було звернення до ветеринарного закладу.
Отже, оскільки позивачка не надала доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між укусом собаки та зверненням до ветеринарної клініки, відповідач вважає, що відсутні належні та достатні докази на підтвердження доводів позовної заяви.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гриценко Б.М. 10 вересня 2024 року надіслав відзив на апеляційну скаргу, проте він залишений апеляційним судом без розгляду, оскільки поданий з пропуском встановленого ухвалою суду від 26 червня 2024 року п'ятнадцятиденного строку на його подання і за відсутності клопотання про поновлення цього строку.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - Гамчук А.А. підтримав апеляційну скаргу та доводи, викладені в ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, її представник - адвокат Гриценко Б.М. надіслав до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, отже в частині вирішених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди це судове рішення не перевіряється в апеляційному порядку.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2023 року приблизно о 20:15 год. ОСОБА_1 гуляла на дитячому майданчику з дітьми: сином (9 років) і донькою (1 рік) та собакою породи йоркширський тер'єр біля будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Неочікувано на собаку позивачки накинулись безпритульні собаки, які вибігли із сусіднього двору та поводили себе агресивно, хоча їх ніхто не провокував, але одна з них (чорного кольору) схопила собаку позивачки породи йоркширський тер'єр та відкинула її.
Після обстеження собаки породи йоркширський тер'єр у ветеринарній клініці «Зоолюкс» було зроблено рентген та встановлено попередній діагноз, а також залишено в клініці на денному стаціонарі, оскільки було проведено операцію, а в подальшому собаці призначено курс реабілітації та призначено необхідні препарати.
Загальна вартість огляду та перебування собаки у ветеринарній клініці, яку понесла позивачка, склала 39 105,70 грн.
Вказані обставини суд встановив на підставі доказів (а.с. 8-9) та дослідженим в судовому засіданні письмовим доказом: підсумковим рахунком по клініці «Зоолюкс» (з 05 червня 2023 року по 07 липня 2023 року) по пацієнту Чейз (собаки породи йоркширський тер'єр).
Задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено. Суд встановив, що відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою міста Києва з метою забезпечення умов для життя і здоров'я жителів територіальної громади м. Києва і саме внаслідок такої бездіяльності позивачка зазнала втрат майнового характеру у зв'язку з нанесенням шкоди здоров'ю собаці позивачки безпритульною собакою, що призвело до проходження курсу її лікування. Доказів того, що Київської міською радою виконані обов'язки щодо забезпечення належного рівня благоустрою та безпечності мешканців міста, здійснені заходи щодо впровадження та контролю за здійсненням відповідних програм контролювання чисельності безпритульних собак на вулицях міста суду надано не було.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже підставою цивільно-правової відповідальності, як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової (матеріальної) шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173, 1174 ЦК України, які передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права, відповідно до яких саме позивачка мала довести факт заподіяння їй шкоди та її розмір, а відсутність вини в її заподіянні мав довести відповідач.
У відповідності до статті 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.
Отже, собака є річчю, майном, об'єктом права власності.
З врахуванням наведеного, позивачка мала довести, що собака належить їй на праві власності, а також розмір понесених нею витрат на лікування собаки.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про жорстоке поводження з тваринами» правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
Правилами утримання собак та котів в м. Києві, затвердженими рішенням Київської міської ради «Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками і котами в м. Києві» від 25 жовтня 2007 року № 1079/3912 (далі - Правила утримання собак та котів в м. Києві), встановлюються порядок утримання, використання, визначення ступеня небезпечності (соціальної адаптованості) в умовах міста, визначають права та обов'язки власників собак і котів, а також контроль в цій сфері.
Відповідно до пункту 4.4. Правил утримання собак та котів в м. Києві, обов'язковій реєстрації підлягають собаки, що належать на правах власності або інших підставах фізичним або юридичним особам і перебувають на території м. Києва. Власник собаки повинен зареєструвати тварину протягом 30 діб з моменту її відчуження іншою особою. Особи, які проживають (зареєстровані) поза межами м. Києва, але перебувають на території м. Києва з собакою більше 30 діб, повинні зареєструвати тварину у встановленому порядку.
Пунктом 4.7 Правил утримання собак та котів в м. Києві встановлено, що реєстрація або перереєстрація тварин здійснюється в комунальному підприємстві «Центр ідентифікації тварин», у т. ч. його районних представництвах, службових приміщеннях житловоексплуатаційних організацій, у т.ч. ЖБК, ОСББ тощо (у відповідності до узгодженого графіка), за місцем проживання (реєстрації) власника. В окремих випадках реєстрація або перереєстрація тварин може проводитись безпосередньо за місцем проживання (реєстрації) власника.
Центр зобов'язаний у 15-денний термін з моменту реєстрації або перереєстрації видати власнику зареєстрованої тварини реєстраційне посвідчення та номерний індивідуальний знак (жетон) тварини, друковане видання «Правила утримання домашніх собак та котів в м. Києві», а також ознайомити власника тварини з ветеринарно-санітарними вимогами щодо її утримання. Факт ознайомлення з документами підтверджується підписом власника тварини. Власник тварини може отримати вищезазначені документи та інформаційні матеріали у Центрі або його районних представництвах на протязі 30 діб з кінцевого терміну дати видачі. Не витребувані у встановлений термін документи передаються у встановленому порядку до житлово-експлуатаційних організацій, у т. ч. ЖБК, ОСББ тощо, для подальшої їх передачі власнику тварини (пункт 4.11. Правил утримання собак та котів в м. Києві).
Пунктом 8.1. Правил утримання собак та котів в м. Києві визначено, що право власності на тварин охороняється згідно з чинним законодавством. Документом, підтверджуючим право власності на тварину, є договір купівлі-продажу, оренди, дарування тощо, оформлений належним чином, та/або реєстраційне посвідчення. Відмова власника собаки чи кота від прав на власність не звільнює його від прав та обов'язків по утриманню та відповідальності за цю тварину до передачі її іншій особі.
Матеріали позовної заяви та додатки до неї не містять доказів, що позивачка є власником йоркширського тер'єру.
Як зазначав відповідач під час розгляду справи і не спростовано позивачкою, відповідно до даних ІС РДТ КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» ОСОБА_1 не було проведено реєстрацію собаки породи йоркширський тер'єр, як і відсутня інформація щодо зареєстрованих домашніх собак за адресою: АДРЕСА_2 .
У частині третій статті 12, частині першій, шостій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі випадків наявності підстав звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, оскільки позивачка не довела належність їй на праві власності собаки, здоров'ю якої була завдана шкода внаслідок нападу безпритульних собак, їй не може бути відшкодована заподіяна майнова шкода (збитки) у розмірі 39 105,70 грн.
Суд першої інстанції залишив поза увагою наведені вище доводи відповідача, на них не дав відповіді у своєму рішенні, що призвело до помилковості висновків суду про наявність у позивачки права на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю собаки.
За таких обставин, оскільки позивачка не довела заподіяння їй шкоди, відсутні підстави для перевірки доводів апеляційної скарги про те, що шкода заподіяна не з його вини.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищенаведене рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат
Отже, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, то з позивачки стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем у межах даної справи, а саме 1 288,32 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про стягнення матеріальної шкоди відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Київської міської ради 1 288,32 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 вересня 2024 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній