Справа № 753/1091/13 Головуючий у І інстанції Парамонов М.Л.
Провадження №22-ц/824/15941/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
11 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О. (судді-доповідача), Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 13 серпня 2024 року направила апеляційну скаргу на поштову адресу Київського апеляційного суду.
02 вересня 2024 року Київський апеляційний суд надіслав запит до суду першої інстанції про витребування справи № 753/1091/13.
10 вересня 2024 року матеріали справи №753/1091/13 надійшли до Київського апеляційного суду.
Перевіривши матеріали справи разом з апеляційною скаргою, судова колегія вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тобто, за правилами ч. 2 ст. 358 ЦПК України розгляд апеляційної скарги, поданої після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення можливий, якщоособа, яка подала скаргу не була повідомленою про розгляд справи.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Дарницького районного суду м. Києва ухвалено 02 жовтня 2013 року, тоді як апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 13 серпня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та призначено справу до судового розгляду на 09 квітня 2013 року на 10 год. 30 хв. (а.с. 42).
Судовою повісткою Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 викликалась в судове засідання на 09 квітня 2013 року на 10 год. 30 хв. (а.с.43).
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 особисто (під підпис) отримала судову повістку про виклик до суду (а.с. 45).
Судовою повісткою Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 викликалась в судове засідання на 14 травня 2013 року на 15 год. 00 хв. (а.с. 50).
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 особисто (під підпис) отримала судову повістку про виклик до суду (а.с. 54).
Крім того, в матеріалах справи наявні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який діяв на підставі доручення від 07 травня 2013 року, про відкладення розгляду даної справи (а.с.57, 65).
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 приймав участь в судовому засіданні 29 липня 2013 року, що підтверджується журналом судового засідання від 29 липня 2013 року (а.с. 77).
В матеріалах справи наявна розписка, з якої вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повідомлений, що розгляд справи відбудеться 29 серпня 2013 року о 10 год. 00 хв., яку останній особисто підписав (а.с. 78).
Крім того, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року оскаржувалось в апеляційному порядку ОСОБА_2 (співвідповідач), за наслідками чого, 10 вересня 2014 року було постановлено ухвалу Апеляційного суду м. Києва, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року залишено без змін (а.с. 157-159).
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 особисто (під підпис) отримала ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року (а.с. 163).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ОСОБА_1 була обізнана про розгляд даної справи в суді першої та апеляційної інстанціях.
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Зокрема, ЄСПЛ у справах «SVITLANANAUMENKO v. UKRAINE», «TREGUBENKO v. UKRAINE», «PRAVEDNA v. RUSSIA», «ZHELTYAKOV v. UKRAINE» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень, судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «YUNION ALIMENTARIYA v. SPAIN» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).(п. 42 Рішення).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії», N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).(п. 43 Рішення).
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 761/14504/13-ц провадження № 61-857св22.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що вона не отримувала копію оскаржуваного рішення. Посилається, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, на те, що на всій території України з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби «COVID-19» був встановлений карантин, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений та на введений в Україні 24 лютого 2022 року воєнний стан, який у свою чергу, Указами Президента України був також неодноразово продовжений.
Однак, судова колегія звертає увагу на те, що дана обставина не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , як відповідач була обізнана про розгляд справи № 753/1091/13 в Дарницькому районному суді м. Києва та Апеляційному суді м. Києва, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Доказів того, що строк на апеляційне оскарження пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили ОСОБА_1 не надала.
Оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за правилами ч. 2 ст. 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, апеляційний суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді С.А. Голуб
Т.А. Слюсар