Апеляційне провадження
№22-ц/824/10033/2024
10 вересня 2024 року місто Київ
справа №753/4167/14
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року про відмову у задоволенні заяви, постановлену під головуванням судді Каліушка Ф.А., у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_2 , стягувач - ОСОБА_3 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з заявою, в якій просила визнати виконавчий лист №753/4167/14, виданий Дарницьким районним судом міста Києва 27 серпня 2014 року, таким, що не підлягає виконанню.
Заяву обгрунтовувала тим, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №753/4167/14-ц за позовом ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 217 518,20 грн., судові витрати в сумі 3 654 грн., а всього - 3 221 172,20 грн.
На виконання вказаного рішення суду Дарницьким районним судом міста Києва 27 серпня 2014 року видано виконавчі листи №753/4167/14.
Вказувала, що 21 листопада 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №753/4167/14 від 27 серпня 2014 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року замінено стягувача ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» на його правонаступника - ОСОБА_3 у справі №753/4167/14-ц за позовом ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначала, що 17 серпня 2023 року ОСОБА_3 , як поточним стягувачем за кредитним договором №372/П/05/2008-840 від 29 серпня 2008 року та договором поруки від 29 серпня 2008 року, видано їй довідку, у якій останній підтвердив, що станом на 17 серпня 2023 року заборгованість за вказаними договорами, а також за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року у ОСОБА_1 відсутня,
Вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого листа №753/4167/14 від 27 серпня 2014 року таким, що не підлягає виконанню відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи,просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції невірно трактує ч.2 ст.432 ЦПК України про те, що тільки у разі повного добровільного виконання боржником рішення суду є можливість визнати виконавчий лист таким що не підлягає виконанню.
Вказувала, що вона не сплачувала борг, оскільки сплатити його у неї немає фінансової можливості, так як вона мати-одиначка, у якої помер чоловік від раку крові та яка самостійно виховує дитину-інваліда.
Зазначала, що новий кредитор ОСОБА_3 ввійшов у її становище і її обов'язки за кредитним договором та договором поруки припинив на договірних засадах, про що і надав довідку.
Посилалася на те, що довідкою доводиться те, що подальше виконання виконавчого документу за вищезгаданим рішенням суду не потрібне й недоцільне.
Вказувала, що оскільки виконавчі листи по справі і далі перебувають на виконанні у рамках виконавчого провадження, існує можливість подвійного стягнення сум заборгованості.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
В судовому засіданні апеляційного суду представник заявника доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Боржник ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 , Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ст.129-1 Конституції України).
Правовідносини, які виникли у даній справі на стадії виконання судового рішення, регламентовані положеннями розділу VI ЦПК України та нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обставини, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.
Ці обставини, в залежності від достатніх для цього підстав, можна умовно поділити на дві групи: в одних випадках виконавець приймає таке рішення самостійно (пункти 1, 3, 4, 6, 7 частини 1 статті 39 цього Закону), в інших - лише на підставі судового рішення (пункти 2,5,10 даної норми).
Закінчення виконавчого провадження здійснюється постановою виконавця, а підстави закінчення встановлюються в залежності від об'єктивних обставин та не мають альтернативного характеру.
Однією із підстав закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Іншою підставою закінчення виконавчого провадження є визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини 1 статті 39 вказаного Закону).
Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
У судовій практиці наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили ( крім тих, що підлягають негайному виконанню); помилкова видача виконавчого листа за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; видача виконавчого листа на підставі рішення, яке в подальшому було скасоване; помилкової видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі №308/6024/14.
Сукупний аналіз змісту статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 432 ЦПК України свідчить про те, що добровільне виконання боржником зобов'язань за судовим рішенням поза межами процедури примусового виконання рішення органами виконавчої служби є підставою для застосування механізму, передбаченого статтею 432 ЦПК України, а фактичне виконання рішення на стадії примусового виконання (за наявності відкритого виконавчого провадження) позбавляє таке виконання ознак добровільності та є підставою для закінчення провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Вказана норма спрямована на захист прав боржника, який не зобов'язаний сплачувати виконавчий збір у разі скасування рішення суду або у тому випадку, коли він добровільно, до відкриття виконавчого провадження, сплатив борг.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 217 518,20 грн., судові витрати в сумі 3 654 грн., а всього - 3 221 172,20 грн.
На виконання вказаного рішення суду Дарницьким районним судом міста Києва 27 серпня 2014 року видано виконавчі листи №753/4167/14.
21 листопада 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №753/4167/14 від 27 серпня 2014 року.
07 травня 2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» укладено договір №GL3N217046_ПВ216 про відступлення прав вимоги відповідно до умов якого, ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступає ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій», а ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» набуває прав вимог за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №372/П/05/2008-840 від 29 серпня 2008 року.
23 вересня 2021 року між ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» та ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» укладено договір №372/П/05/2008-840-2 про відступлення прав вимоги відповідно до умов якого, ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» відступає ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС», а ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» набуває права вимоги за кредитним договором №372/П/05/2008-840 від 29 серпня 2008 року.
23 вересня 2021 року між ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» та ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 серпня 2008 року, який було укладено в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №372/П/05/2008-840 від 29 серпня 2008 року.
23 вересня 2021 року між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до умов якого, ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» відступає, а ОСОБА_3 набуває права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №372/П/05/2008-840 від 29 серпня 2008 року та поручителя ОСОБА_4 за договором поруки від 29 серпня 2008 року.
23 вересня 2021 року між ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» передає (відступає) ОСОБА_3 право вимоги за договором іпотеки від 29 серпня 2008 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року замінено стягувача ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» на його правонаступника - ОСОБА_3 у справі №753/4167/14-ц за позовом ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 вказувала на те, що 17 серпня 2023 року ОСОБА_3 видав їй довідку, відповідно до якої ОСОБА_3 вказаною довідкою підтвердив, що станом на 17 серпня 2023 року договір поруки від 29 серпня 2008 року, стороною якого є ОСОБА_1 , а також сама порука є припиненими. Заборгованість у ОСОБА_1 за кредитним договором №372/П/05/2008-840 від 29 серпня 2008 року, договором поруки від 29 серпня 2008 року, а також за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року відсутня. Будь-яких матеріальних та/або інших претензій до ОСОБА_1 у нього не має і не буде у майбутньому.
ОСОБА_1 вважає, що вказаною довідкою доводиться те, що подальше виконання виконавчого документу за вищезгаданим рішенням суду не потрібне й недоцільне. Вказувала, що оскільки виконавчі листи по справі і далі перебувають на виконанні у рамках виконавчого провадження, існує можливість подвійного стягнення сум заборгованості, а відтак наявні підстави для визнання виконавчого листа №753/4167/14 від 27 серпня 2014 року таким, що не підлягає виконанню відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що обставини на які посилається ОСОБА_1 , а саме прощення новим стягувачем ОСОБА_3 боргу за кредитним договором №372/П/05/2008-840 від 29 серпня 2008 року, договором поруки від 29 серпня 2008 року, а також за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року, відбулися після відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, у процесі здійснення виконавчих дій, тобто в межах виконавчого провадження, що, в свою чергу, виключає можливість застосування положень ч.2 ст.432 ЦПК України, оскільки це призведе до несплати боржником виконавчого збору без достатніх на це правових підстав.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що заява ОСОБА_3 , на яку посилається ОСОБА_1 не посвідчена нотаріально.
Встановивши вищезазначені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання виконавчого листа №753/4167/14 від 27 серпня 2014 року таким, що не підлягає виконанню відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції безпідставно в оскаржуваній ухвалі зазначено, що вона сплатила борг за кредитним договором №372/П/05/2008-840 від 29 серпня 2008 року, договором поруки від 29 серпня 2008 року, а також за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 червня 2014 року після відкриття виконавчого провадження, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_1 рішення суду. Разом з тим, вказане не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і на законність постановленої ухвали не впливають.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 рокупостановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 11 вересня 2024 року.
Головуючий:
Судді: