справа № 752/1054/21 головуючий у суді І інстанції Буша Н.Д.
провадження № 22-ц/824/9389/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
10 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: ОСОБА_2 , -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій просив:
- визнати неправомірною бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в питанні своєчасного прийняття рішення у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви від 03 листопада 2023 року про примусове виконання рішення;
- визнати неправомірною бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в питанні своєчасного прийняття рішення у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви від 03 листопада 2023 року про примусове виконання рішення;
- зобов'язати посадову особу органу державної виконавчої служби Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі заяви від 03 листопада 2023 року про примусове виконання рішення вирішити питання щодо прийняття та надсилання на адресу заявника рішення у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року прийнято скаргу до розгляду та відкрито провадження по вказаній справі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: ОСОБА_2 , залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 13 березня 2024 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення.
Апелянт зазначає, що його явка в судові засідання від 06 грудня 2023 року та від 18 грудня 2023 року судом обов'язковою не визнавалася і розгляду скарги по суті не перешкоджала.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: ОСОБА_2 , надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
06 серпня 2024 року головний державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яковенко Тетяна Ігорівна подала клопотання, у якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Зазначила, що на виконанні у Відділі перебуває зведене виконавче провадження №74442538, до складу якого входить:
- виконавче провадження №73258714 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва №752/1054/21 від 25 жовтня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу 2800 дол. США; 08 листопада 2023 року державним виконавцем, керуючись ст. ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (заява про примусове виконання рішення суду зареєстрована у Відділі за вхідним №33116 від 07 листопада 2023 року).
- виконавче провадження №73286609 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва №752/1054/21 від 25 жовтня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 840,80 грн; 13 листопада 2023 року державним виконавцем, керуючись ст. ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (заява про примусове виконання рішення суду зареєстрована у Відділі за вхідним №33515 від 09 листопада 2023 (11-12 листопада 2023 року є неробочими (вихідними днями).
Постанови про відкриття виконавчого провадження №73286609 та 73258714 направлялись в одному конверті за рекомендованим відправленням №0600059924199 на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та отримано особисто апелянтом 20 листопада 2023 року.
- виконавче провадження №74404855 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва №752/1054/21 від 25 жовтня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 45500,00 грн; 12 березня 2024 року державним виконавцем, керуючись ст. ст. 3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (заява про примусове виконання рішення суду зареєстрована у Відділі за вхідним №5578 від 11 березня 2024 року). Згідно витягу з реєстру відправки вихідної кореспонденції Відділу постанову про відкриття виконавчого провадження №74404855 , номер рекомендованого відправлення 0600900915125 на адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та отримано особисто 29 березня 2024 року.
Додатково, в постановах про відкриття виконавчого провадження є посилання та зазначені ідентифікатори доступу, за допомогою яких сторони виконавчого провадження можуть знайомитись з матеріалами справи в мережі Інтернет.
В межах зведеного виконавчого провадження вчиняються всі виконавчі дії, передбачені Законом, для реального і повного виконання рішення суду та стягнення заборгованості.
Звернула увагу, що одну з особливостей примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене, визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця та керівника Відділу є безпідставною у зв'язку з тим, що відсутній предмет спору, а саме: державним виконавцем не порушено строки прийняття рішення щодо відкриття/ відмови у відкритті, визначені Законом, державним виконавцем вчиняються всі дії щодо забезпечення виконання рішення суду, також скаржником отримано всі 3 (три) постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу для листування, яка була зазначена у заяві про відкриття виконавчого провадження та згідно результатів відстеження поштових відправлень було отримано особисто.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: ОСОБА_2 , суд першої інстанції керувався тим, що заявник повторно не з'явився в судове засідання, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, а процесуальних підстав для продовження розгляду справи не встановлено.
Колегія суддів не може повною мірою погодитися з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У пункті 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: про відкриття провадження у справі; щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.
За обставин справи, що розглядається, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року прийнято скаргу до розгляду та відкрито провадження по вказаній справі, призначено судове засідання на 06 грудня 2023 р. о 15-00 год. В судове засідання викликано учасників справи.
З матеріалів справи вбачається, що у судові засідання, призначені на 06 та 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 не з'явився.
За змістом частини першої, другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За правилами частини 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
В той же час, розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» це окремий вид судового провадження, який унормовує окремий процесуальний режим розгляду справ.
Так, відповідно до ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд першої інстанції вказаних положень процесуального законодавства не врахував, а залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду, застосував положення ст. 223 та 257 ЦПК України, не звернувши увагу, що питання розгляду скарг, які подані сторонами виконавчого провадження віднесено до розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, тобто застосував до спірних правовідносин вимоги статей ЦПК України, які не регулюють спірні правовідносини.
Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Такі висновки відповідають позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленій у постанові від 27 січня 2021 року у цивільній справі №569/13154/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення скарги без розгляду є таким, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, а у апеляційного суду відсутні повноваження для розгляду скарги по суті, відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року - скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12 вересня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова