справа №761/16517/22 Головуючий у суді І інстанції: Макаренко І.О.
провадження №22-ц/824/3409/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
10 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Дуб С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Войтович Людмили Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про захист прав споживачів,
У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати частково недійсним правочину споживчого кредиту на підставі заяви № 1001875151901 на приєднання до договору комплексного банківського облуговування фізичних осбі від 14.05.2021 року з АТ «Перший український міжнародний банк», а саме в частині щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1596,50 грн, що за 36 місяців (загальний строк кредиту) складає суму 57 456 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що що між нею та відповідачем 14.05.2021 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач надав їй кошти у сумі 40 000,00 грн строком на 36 місяців, а також було встановлено комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 1 596,00 грн.
Вважає, що не було дотримано форму договору, оскільки підписала лише заяву-анкету, а відтак не була ознайомлена із Правилами та Умовами надання банківських послуг та таких від банку не отримала, чим порушено Закон України «Про споживче кредитування». Вказаний договір суперечить вимогам статей 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ні перед укладення договору, ні в момент його підписання відповідач не надав їй повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредитування, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. Також вважає, що в порушення частини 6 статті 19 зазначеного Закону, правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Порушення відповідачем прав позивача шляхом незаконної односторонньої інспірації кредитного зобов'язання з позивачем з усіма подальшими наслідками виокремлює та дискримінує споживача, адже при умовах дотримання відповідачем норм діючого закону позивач не був би підданий обмеженням та незручностям, які виникли для нього у зв'язку з протиправними діями відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Войтович Людмила Василівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, у якій викладена позиція щодо нікчемності включення в кредитний договір комісій за надання інформаційних послуг.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що комісія за обслуговування кредитної заборговнаості не є супровідною послугою банку, оскільки не зрозуміло, в чому саме полягає така послуга, та за наслідками такої послуги споживач (позичальник) від виконавця послуги не отримує ніякого результату, тобто споживання послуги відсутнє.
Вважає, що відповідач відніс суми комісії за обслуговування кредитної заборгованості до загальної суми при обчисленні реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит без належних на то правових підстав.
Вказувала, що умова укладеного між сторонами у справі договору про надання споживого кредиту щодо сплати комісії за супроводження кредиту не ототожнюється з будь-якими послугами банку які надаються позивачу, як споживачу фінансових послуг і тому такі положення договору надання споживчого кредиту не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», тобто є нікчемною умовою договору.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані зокрема також тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 року у справі № 393/126/20, у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 333/5483/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач був ознайомлений з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання, що підтверджується його особистим підписом у заяві від 14.05.2021 року, а також паспорті споживчого кредиту від 14.05.2021 року, де розміщується інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, відтак суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинного правочину.
Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що АТ «ПУМБ» в особі уповноваженого працівника, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, було підписано заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 14.05.2021 року № 1001875151901, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ».
Відповідно до Заяви відповідач надав позивачу кредит у розмірі 40 000,00 грн зі сплатою відсотків в розмірі 0,01 % річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99 %, починаючи з 06.07.2020 року, строком на 36 місяців.
Відповідно до умов договору сума кредиту складає 97 461,98 грн (а.с. 9).
Крім того, відповідно до умов договору позивач був зобов'язаний кожного місяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1596 грн, щ за 36 місяців складає суму 57 456 грн.
Відповідно до частини першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахування викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків відмовляючи у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачу ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, а відтак положення пунктів кредитного договору, укладеного 14 травня 2021 року № 1001875151901 між ОСОБА_1 та АТ «Перший український міжнародний банк» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених умовами кредитних договорів та у графіках щомісячних платежів, є нікчемними.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Доводи апеляційної скарги позивача суд апеляційної інстанції вважає слушними та такими, що заслуговують на увагу.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача було порушено відповідачем.
Колегія суддів встановила, що рішення суду ухвалено за невірного застосування норм матеріального права, суд зробив висновки, які не відповідають встановленим обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
При вирішенні даного спору, суд першої інстанції мав врахувати правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову та апеляційної скарги, а також враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 992 гривень 40 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 1488 гривень 60 копійок підлягає стягненню з АТ «Перший український міжнародний банк» в дохід держави.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги позивача заслуговують на увагу суду, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Войтович Людмили Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати частково недійсним правочин споживчого кредиту на підставі заяви № 1001875151901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 14 травня 2021 року з Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк», а саме в частині щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1596 гривень 50 копійок, що за 36 місяців (загальний строк кредиту) складає 57 456 гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 992 гривень 40 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 1488 гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ: 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Повний текст постанови складено «12» вересня 2024 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Д.Р. Гаращенко
В.І. Олійник