Справа №758/15589/23 Головуючий у 1 інстанції: Гребенюк В.В.
Провадження №22-ц/824/11749/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
10 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.
Просив суд визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком - передано на розгляд за підсудністю до Чорнухинського районного суду Полтавської області.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 1 травня 2024 року адвокат ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Згідно з оскаржуваною ухвалою судом з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, було надіслано запити до Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до відповідей за №№ 378723, 378725 з Єдиного державного демографічного реєстру, зареєстроване місце проживання відповідача не знайдено.
У зв'язку з тим, що встановити місце проживання відповідача не вдалося, а апелянт, керуючись ч. 9 ст. 28 ЦПК України, пред'явив позов за останнім йому відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача, то справа була прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності.
Дана справа стала підсудна іншому суду лише в процесі розгляду справи, а саме коли під час судового засідання у справі 17.07.2024 відповідачем було подано до суду заяву про передачу справу за підсудністю, з огляду на а те, що з 04.04.2023 остання має зареєстроване місце проживання де і проживає з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , про що надано до суду відповідний витяг з реєстру територіальної громади.
Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю на розгляд до Чорнухинського районного суду Полтавської області, суд першої інстанції виходив з того, що зареєстроване місцезнаходження відповідача знаходиться поза межами територіальної юрисдикції (підсудності) Подільського районного суду м. Києва, а тому справа підлягає передачі на розгляд іншого суду.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та ґрунтується на нормах процесуального права.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
При цьому підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.
Параграфом 3 глави 2 розділу І ЦПК України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність) справи.
Відповідно до частини другої статті 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленим законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачене законом.
Суд відкриває провадження у справі за правилами, встановленими у статті 187 ЦПК України.
Частиною 6 ст. 187 ЦПК України встановлено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно положень ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «реєстрація» - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до змісту позовної заяви, позов подано за місцем проживання відповідача: АДРЕСА_2 . При цьому, зареєстроване місце проживання позивача у позові також було зазначено за даною адресою.
Судом першої інстанції в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо наявної інформації про особу відповідачки ОСОБА_2 .
Згідно відповідей за № № 378723, 378725 з Єдиного державного демографічного реєстру, зареєстроване місце проживання відповідача, не знайдено.
Відповідачем було подано до суду першої інстанції заяву про передачу справу за підсудністю, з огляду на те, що з 04.04.2023 р. остання має зареєстроване місце проживання де і проживає разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , про що надано до суду відповідний витяг з реєстру територіальної громади.
Водночас ст. 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача. Тобто останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних в законі судів.
Апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду територіальної підсудності полягає в тому, що залежно від характеру матеріальних правовідносин та предмета спору, особистих обставин (стан здоров'я, наявність малолітніх дітей тощо) позивач може обирати серед декількох судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.
Оскільки спір у даній справі виник щодо визначення місця проживання дитини з батьком, що не віднесений до переліку справ, підсудність яких визначається за вибором позивача, положення діючого процесуального законодавства та зміст спірних правовідносин не надають право позивачу обирати на власний розсуд суд, який має розглядати його позовну заяву, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про визначення підсудності за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 .
Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18)).
Особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю) постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко