1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 05 вересня 2024 року апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року, відносно,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Яворів Львівської області, громадянин РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п.1,5,12 ч.2 ст. 115 (в редакції Закону від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1,5,12 ч. 2 ст. 115(в редакції Закону від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258 (в редакції Закону від 21.09.2006); ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 262, ч. 1 ст. 365 КК України,
за участю: прокурорів захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 у межах строку досудового розслідування, а саме до 27 вересня 2024 року. Одночасно визначено заставу у межах 331 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 002 268 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурорподав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та продовжити ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необгрунтованною та не вмотивованою, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, погрозою його застосування та злочинів, які спричинили загибель людини.
Зауважує, що після скерування до Солом'янського районного суду м. Києва обвинувального акту у кримінальному провадженні, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 неодноразово продовжувався.
При цьому, судом першої інстанції та переглядом вказаних рішень апеляційною інстанцією встановлено обгрунтованність підозри та обвинувачення ОСОБА_6 , наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
На думку прокурора, слідчим суддею в оскаржуваному рішенні, в порушення вимог ч. 1 ст. 370, п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України, без належного правового обґрунтування та викладу обставин, встановлених судом з посиланням на докази, прийшов до висновку про можливість визначення обвинуваченому ОСОБА_6 застави.
Сторона обвинувачення вважає, що застосування норми ч. 3 ст. 183 КПК України, без посилання (застосування) на частину четвертої цієї ж статті, не надає право суду визначати альтернативний запобіжний захід у виді застави, оскільки містить обмеження (застереження), крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Посилання слідчим суддею лише на норму ч. 3 ст. 183 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки містить правові обмеження щодо застосування застави.
Серед іншого, оскаржувана ухвала не містить спростування доводів клопотання щодо неможливості визначення ОСОБА_6 застави за обставин підтвердження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п. 1-4 ст. 177 КПК України.
Звертає увагу на те, що слідчим суддею істотно порушено вимоги ч. 2 ст. 42, ч. 2 ст. 219, п. 2 ч. 2 ст. 283 КПК України в частині зазначення процесуального статусу ОСОБА_6 , як підозрюваного, оскільки він, після скерування 10 квітня 2024 року обвинувального акту до суду, набув статусу обвинуваченого. Крім того, слідчим суддею визначено строк дії запобіжного заходу «в межах строку досудового розслідування», яке на момент винесення оскаржуваного рішення закінчене.
На переконання прокурора, вказане порушення не є опискою, яку можна виправити, оскільки відповідно до вимог ст. 379 КПК України, виправленню підлягають лише ті описки, які мають не істотний характер, і не змінюють суть прийнятого рішення.
19 серпня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові заперечення захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на апеляційну скаргу прокурора.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення захисника та обвинуваченого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 березня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62023000000000268, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 41 ст. 340; ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 41 ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 41 п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 (в редакції Закону від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 41 ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 (в редакції Закону від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 41 ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 258 (в редакції Закону від 21.09.2006); ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 262 ч. 1 ст. 365 КК України.
Під час досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24.04.2023 стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.05.2023.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.05.2023 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 20.06.2023. Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.05.2023 рішення слідчого судді від 04.05.2023 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного залишено без змін.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.06.2023, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 31.07.2023, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 12.08.2023 включно,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.08.2023 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 19.09.2023 включно. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31.07.2023 рішення слідчого судді від 14.06.2023 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного залишено без змін;
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2023, яку ухвалою Київського апеляційного суду від 18.10.2023 залишено без змін, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 11.11.2023 включно,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 05.01.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2023 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 25.02.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2024, яку ухвалою Київського апеляційного суду від 20.03.2024 залишено без змін, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 20.04.2024 включно. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні 15 січня 2024 року завершено та обвинувальний акт прокурором скеровано до суду 10 квітня 2024 року.
Після скерування обвинувального акту у кримінальному провадженні до суду, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжувався.
Зокрема, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2024 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено до 10.06.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2024 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено до 02.08.2024 включно.
26.07.2024 прокурор першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2024 клопотання прокурора задоволено частково та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 27 вересня 2024 року. Одночасно визначено заставу у межах 331 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 002 268 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів погоджується із прийнятим рішенням, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п.1,5,12 ч.2 ст. 115 (в редакції Закону від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1,5,12 ч. 2 ст. 115(в редакції Закону від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258 (в редакції Закону від 21.09.2006); ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 262, ч. 1 ст. 365 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки злочинів, у вчиненні яких він на даний час обвинувачується.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчим суддею в ході розгляду клопотання враховано ту обставину, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023000000000268, 10.04. 2024 направлено до Солом'янського районного суду міста Києва для розгляду по суті. Однак, станом на день звернення прокурором до слідчого судді із клопотанням про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні не проведено.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчили про те, що станом на день розгляду слідчим суддею клопотання продовжували існувати ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
При цьому, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги конкретні обставини кримінального провадження та дані, які характеризують особу ОСОБА_6 , дійшов висновку про можливість визначення обвинуваченому розміру застави одночасно із продовженням строку тримання під вартою, у виді331 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 1 002 268 грн., із покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, в сукупності з існуючими ризиками, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень, даними про особу обвинуваченого, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на безпідставність висновку слідчого судді про можливість визначення обвинуваченому застави, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком.
Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для обмеження свободи, а суди зобов'язані обґрунтувати рішення про продовження обмеження свободи підозрюваної особи іншими підставами, які мають бути чітко вказані, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008).
Крім того, органи влади повинні розглянути можливість застосування заходів, які меншою мірою обмежують права заявника, ніж тримання під вартою («Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland), § 32).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що на даній стадії кримінального провадження наведені у клопотанні прокурора доводи є недостатніми для висновку про неможливість визначення ОСОБА_6 розміру застави, та ураховуючи сукупний строк утримання ОСОБА_6 під вартою у межах даного кримінального провадження, який станом на день розгляду слідчим суддею клопотання становив понад 13 місяців. Врахувавши процесуальну поведінку обвинуваченого та дані про його особу, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення обвинуваченому застави у даному кримінальному провадженні.
Крім того, 31 липня 2024 року ОСОБА_10 за ОСОБА_6 внесено заставу, та того ж дня його звільнено з-під варти (а.с. 88, т. 13).
Разом із тим, 05 вересня 2024 року у судовому засіданні апеляційної інстанції захисником ОСОБА_9 долучено копію відповіді ГУ НП у Львівській області Яворівського районного відділу поліції, в якій зазначено про те, що під час здійснення контролю за поведінкою ОСОБА_6 працівниками Яворівського РВП ГУНП у Львівській області порушень покладених на нього обов'язків не виявлено (а.с.138-139, т. 13). Прокурором теж не надано доказів не виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_6 належним чином виконує обов'язки щодо явки до суду, у тому числі апеляційної інстанції ( 20 серпня та 05 вересня 2024 року) та носіння електронного браслету.
Доводи прокурора про те, що слідчим суддею порушено вимоги КПК України в частині зазначення процесуального статусу ОСОБА_6 , як підозрюваного, оскільки він з моменту скерування обвинувального акта до суду 10.04.2024 набув статус обвинуваченого, не є істотним порушенням норм КПК України та підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, як убачається із матеріалів судового провадження, після проголошення 30.07.2024 вступної та резолютивної частини прийнятої ухвали, слідчим суддею ухвалою від 05.08.2024 виправлено описку у резолютивній частині короткого тексту ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.07.2024 та замість невірно зазначеного статусу ОСОБА_6 , як «підозрюваний», ухвалено вважати вірним «обвинувачений»(а.с.215, т.12).
Та обставина,що слідчий суддя в резолютивній частині ухвали вказав про строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків у разі внесення застави в межах строку досудового розслідування, у той час як на момент винесення оскаржуваного рішення досудове розслідування закінчене, не є істотним порушенням, яке б впливало на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, з огляду на те, що слідчим суддею в ухвалі визначено кінцеву дату строку дії таких обов'язків - до 27.09.2024 включно.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Унікальний номер справи 757/33350/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження 11сс/824/5378/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК