Справа №761/28338/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5560/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
05 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 серпня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Паляничинці, Фастівського району, Київської області, громадянина України, не працюючого, неодруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 серпня 2024 рокузадоволено клопотання слідчого відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, визначено тривалістю 36 (тридцять шість) днів, тобто до 10.09.2024 року, включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та застосувати до ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави відповідно до ст. 182 КПК України.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянтзазначає, що на час подання апеляційної скарги, ризики зменшились та перестали існувати, враховуючи, що стороною обвинувачення не надано будь-яких обґрунтувань на реальне існування підстав навіть вважати, що ОСОБА_7 вчинить будь-які з дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Апелянт вказує на те, що контроль за пересуванням підозрюваного можна забезпечити через засіб електронного контролю, а ризик впливу на свідків має декларативний характер та не підтверджується жодними доказами.
Також апелянт звертає увагу суду на те, що з моменту застосування запобіжного заходу сторона обвинувачення не зазначала нові ризики, які могли б виправдовувати подальше тримання під вартою, а всі раніше заявлені ризики значно зменшились та вичерпали себе.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарг сторони захисту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що у провадженні відділення СВ Шевченківського УП ГУНП в місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12024100100002486 від 09.06.2024, за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
ОСОБА_7 у порядку ст. 208 КПК України затримано 10.06.2024 року.
ОСОБА_7 10.06.2024 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
ОСОБА_7 11.06.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.08.2024 включно.
Виконувачем обов'язків керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва строк досудового розслідування 04.08.2024 продовжено до 3-ох місяців, тобто до 10.09.2024.
05.08.2024слідчий відділення СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .
На обґрунтування вимог поданого клопотання слідча зазначила, що вина ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 10.06.2024, за адресою: АДРЕСА_2 , яким зафіксовано місце вчинення злочинів, а також виявлено та вилучено речові докази; протоколом огляду місця події від 10.06.2024, за адресою: АДРЕСА_3 яким зафіксовано місце вчинення злочинів; протоколами огляду місця події від 10.06.2024, за адресою: АДРЕСА_2 , яким зафіксовано місце вчинення злочинів, а саме - пошкодження автомобіля та іншого майна громадян; актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 09.06.2024; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який надав покази про обставини вчинення злочинів; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка надала покази про обставини вчинення злочинів; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка надала покази про обставини вчинення злочинів; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який надав покази про обставини вчинення злочинів; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка надала покази про обставини вчинення злочинів; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка надала покази про обставини вчинення злочинів; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який надав покази про обставини вчинення злочинів; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідча вказала також, що для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала обґрунтована підозра останнього у вчиненні злочинів, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
06.08.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчої задоволено та продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою, визначено тривалістю 36 (тридцять шість) днів, тобто до 10.09.2024 року, включно.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчої підстави для продовження ОСОБА_7 , строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був вислуханий підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник, доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та викладено їх позиції в оскаржуваній ухвалі, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України та встановив, що ризики, які існували на час застосування до ОСОБА_7 , запобіжного заходу продовжують існувати.
Так, слідчий суддя зазначив, з чим погоджується і колегія суддів, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується тією обставиною, що ОСОБА_7 у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Також, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного;
- ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих, обґрунтовується тим, що з метою зміни останніми своїх показань ОСОБА_7 , шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом може вчиняти вплив на таких осіб;
- ризик знищення, спотворення будь-якої з речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час не встановлено всі фактичні обставини, досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії, направлені, в тому числі, на відшукання слідів та можливих знарядь вчинення злочину.
Крім того, слідчий суддя врахував конкретні обставини справи, що вказують на наявність достатніх підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує останньому за їх скоєння, вік та стан його здоров'я, соціальні зв'язки, репутацію підозрюваного та його майновий стан.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Крім того слід зазначити, що згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для продовження такого запобіжного заходу, оскільки вони, в сукупності, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, в якому підозрюється ОСОБА_7 , враховано обставини, передбаченні ст. 178 КПК України.
Таким чином слідчим суддею досліджено доводи викладені в клопотанні та з урахуванням, тяжкості та суспільної небезпечності кримінального правопорушення, в яких підозрюється ОСОБА_7 , а також наявності ризиків на які посилалась сторона обвинувачення, а тому, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
При цьому слідчий суддя задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважав за необхідне не визначити підозрюваному розмір застави, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, якими передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Щодо доводів апелянта, що стороною обвинувачення не надано будь-яких обґрунтувань на реальне існування підстав вважати, що ОСОБА_7 вчинить будь-які з дій, передбачені ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Відтак, як уже зазначалось вище, з урахуванням даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, характеру вчинених злочинів, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків.
Крім того, щодо тверджень апелянта, що з моменту застосування запобіжного заходу сторона обвинувачення не зазначала нові ризики, колегія суддів зауважує, що ч. 2 ст. 199 КПК України не передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184цього Кодексу, повинно обов'язково містити виклад обставин, які свідчать про те, що з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. При цьому, достатньо відомостей про те, що зазначені раніше ризики не зменшились.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга сторони захисту з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 серпня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4