Справа № 373/722/24 Головуючий у І інстанції Лебідь В.В.
Провадження №22-ц/824/13457/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
05 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період її навчання,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 проживають разом з матір'ю.
Донька ОСОБА_4 перебуває на утриманні позивача, продовжує навчання на денному відділенні Київського столичного університету ім. Б.Грінченка, позивач несе тягар по її утриманню одноособово.
Відповідач має стабільний дохід, працює агрономом, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину від іншого шлюбу, володіє однією квартирою.
Донька ОСОБА_4 не має доходів окрім стипендії у розмірі 1980,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення донькою 23-х років.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів), починаючи з 29 березня 2024 року до закінчення навчання в Київському столичному університеті ім. Бориса Грінченка, але не довше, ніж до досягнення дочкою 23 років.
Допущено негайне виконання даного рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що донька ОСОБА_4 має незадовільний стан здоров'я, має хронічну хворобу - хронічний гастродуоденіт, у зв'язку з якою в лютому 2024 року змушена була амбулаторно лікуватись.
Крім того, судом взагалі не врахована та обставина, що позивачка самостійно (без допомоги відповідача) несе витрати на утримання дочки (на їжу, одяг, витрати на приладдя для навчання, проїзд з місця навчання додому та назад). Вказані витрати позивачка несе частково шляхом банківських переводів на банківську картку дочки, частково шляхом надання коштів у готівковій формі.
Відповідач в цих витратах щомісячно ніякої участі не приймає.
Також не враховано, що позивачка несе витрати за комунальні послуги за житло, де зареєстрована та проживає донька ОСОБА_4 у період вихідних днів, канікул, свят, відсутності очного навчання тощо.
У позивачки щомісячні витрати на доньку перевищують суму у розмірі 5000,00 грн.
Крім того, в апеляційній скарзі вказано, що позивачка має незадовільний стан здоров'я, має хвороби: дегенеративні зміни поперекового відділу з протрузіями між хребцевих дисків з больовим та м'язево-тонічним синдромами, а відповідач ОСОБА_2 , в свою чергу, має задовільний стан здоров'я, є працездатним, має постійне місце роботи та займає посаду заступник директора в ПОА «Україна», інших утриманців немає.
Також зазначено, що у 2021 році відповідач придбав у новобудові квартиру загальною площею 61,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 в житловому комплексі «Пейзажні озера», сума якої перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.
09 серпня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін .
Зокрема у відзиві зазначає, що документи, представлені позивачем стосовно наявності захворювань у позивача та її доньки ОСОБА_3 , є такими, що не стосуються предмета спору, не свідчать про наявність тяжкого захворювання ОСОБА_3 та неспроможність позивача її утримувати на період навчання.
Крім того, із наданої позивачем виписки з медичної картки вбачається, що у ОСОБА_3 діагностовано хронічний гастродуоденіт у фазі ремісії.
В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що відповідачем було надано до суду першої інстанції докази його участі в утриманні доньки, зокрема останній передав у власність доньки житловий будинок і земельну ділянку.
ОСОБА_2 зазначає, що обов'язок утримувати повнолітню дитину виникає тільки в тому випадку, якщо доведено, що дитина потребує матеріальної допомоги.
Крім того, твердження позивачки що її витрати на утримання доньки перевищують суму в 5000,00 грн жодним документом не підтверджено, як і не підтверджено систематичність таких витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п. 1 ч. 4 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована у подарованому батьками будинку по АДРЕСА_2 , та проживає разом з позивачем та братом ОСОБА_3 , 2007 року народження.
Книрш ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на 2-му курсі Київського столичного університету ім. Б.Грінченка за кошти місцевого бюджету на денній формі навчання, за спеціальністю «022 Дизайн», що підтверджується матеріалами справи.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є працездатним, працює в ПАО «Україна» на посаді заступника директора з рослинництва, із жовтня 2023 року по березень 2024 року отримував приблизно до 10 тис. грн заробітної плати, володіє однією квартирою у см. Макарів Київської області.
Із наявних в матеріалах справи копій квитанцій вбачається, що сторони даної справи періодично перераховують на користь ОСОБА_3 грошові кошти (2023-2024 роки).
З виписки із медичної карти стаціонарного хворого вбачається, що ОСОБА_3 має діагноз: хронічний гастродуоденіт у фазі ремісії.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання своєї повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, також, суд першої інстанції врахував, матеріальне становище повнолітньої ОСОБА_3 , задовільний стан здоров'я сторін та дійшов до висновку щодо необхідності стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 на період її навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років в розмірі аліментів 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 , що відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України).
Так, ч.1 ст.198 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню ст.199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Водночас обов'язок утримувати дітей згідно положень ст.180 СК України лежить на обох батьках.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Визначаючи розмір аліментів в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно суд першої інстанції надав належну оцінку доказам у справі та врахував, що батьки зобов'язані утримувати повнолітню дитину в рівних частинах.
Крім того, судом враховано, що сторони обоє приймають участь в утриманні ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, що підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями про переказ коштів на рахунок доньки.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та невмотивованим не відповідає дійсності, оскільки в рішенні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року судом були дослідженні всі обставини справи, поданим сторонами доказам надана відповідна правова оцінка та зроблено мотивований висновок, який відповідає чинному законодавству України.
Доводи апеляційної скарги зводяться до не згоди позивача з оскаржуваним рішенням, належних та допустимих доказів, які були б підставою для скасування правильного по суті рішення позивачка не надала.
Посилання на те що, позивачка самостійно несе витрати на утримання дочки апеляційний суд критично оцінює, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які були дослідженні в суді першої та апеляційної інстанціях, що підтверджую участь відповідача в утриманні доньки.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При цьому, посилання позивачки на те, що вона має незадовільний стан здоров'я, має хвороби: дегенеративні зміни поперекового відділу з протрузіями між хребцевих дисків з больовим та м'язево-тонічним синдромами, а також на те, що витрати останньої на утримання доньки перевищують суму в 5000,00 грн жодними належними доказами та документами не підтверджено, що в свою чергу не підтверджує скрутне матеріальне становище позивача, на яку також покладено обов'язок відповідно до ч.1 ст.198 СК України.
В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що у 2021 році відповідач придбав у новобудові квартиру загальною площею 61,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 в житловому комплексі «Пейзажні озера», сума якої перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, однак доказів зазначеному не надає та не вказує, яким чином купівля нерухомого майна в 2021 році підтверджує матеріальне становище відповідача на час подачі даного позову у березні 2024 року.
Крім того, ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29 березня 2024 року до закінчення навчання в Київському столичному університеті ім. Бориса Грінченка, але не довше, ніж до досягнення дочкою 23 років.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції вірно встановив всі обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам, а тому дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 05 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар