12 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/9776/23 пров. № А/857/9157/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 260/9776/23 (суддя Микуляк П.П., м. Ужгород) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
13 листопада 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 071750009304 від 09.03.2023 року. Визнати ОСОБА_1 , такою, що має право на нарахування виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії позивачці та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 07.03.1988 року по лютий 2023 року (до виходу на пенсію) працювала у комунальному закладі «Закарпатський академічний театр ляльок» Закарпатської обласної ради на посаді актриси-ляльковода, тобто орієнтовний стаж роботи в даному закладі становить 34 роки та 10 місяців. В 2023 році їй було призначено пенсію за віком, однак при цьому не було виплачено грошову допомогу в розмірі десять місячних пенсій, передбачену п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зверталась до відповідача щодо перерахунку пенсії про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило у проведенні перерахунку виходячи з того, що посада, яку обіймала позивач не відноситься до переліку посад, що дають право на отримання такої виплати. Як наслідок ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду першої інстанції за захистом своїх прав.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №071750009304 від 09.03.2023 року, яким було відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 (десять) місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову виходячи з мотивів викладених у апеляційній скарзі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги зараховується період роботи в закладах та установах державної та комунальної властності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком посад артистів театрально-концертних та інших інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» №583 від 12.10.1992. Оскільки, в пункті 2 Постанови №583 посада актриси лялькового театру (актриси-ляльковода) не передбачена, апелянт вважає, що право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивача відсутнє.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 у період з 07.03.1988 року по лютий 2023 року (до виходу на пенсію) працювала у комунальному закладі «Закарпатський академічний театр ляльок» Закарпатської обласної ради на посаді актриси-ляльковода.
З лютого 2023 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Закарпатській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
ГУ ПФУ в Закарпатській області при прийнятті рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії одноразову грошову допомогу, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, не виплатило.
Позивач звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просила виплатити їй одноразову грошову допомогу, передбачену п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.
09.03.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було прийнято рішення № 071750009304 про відмову у проведенні перерахунку пенсії (щодо нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення). Дане рішення мотивоване тим, що в п.3 постанови №583 посада актриси лялькового театру при наявності 30 років не передбачена, право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 «Прикінцевих положень» до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 відсутнє.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788-XII) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
згідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Відповідно до п.1 Порядку, такий визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.2 Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені:
- переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»;
- переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».
Відповідно до п.5 Порядку, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Згідно п.6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.
Відповідно до п.7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до п. «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, але не раніше досягнення 55 років.
Постановою КМУ №583 від 12 жовтня 1992 року «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» було затверджено нормативні акти з питань пенсійного забезпечення, в тому числі і перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку.
Відповідно до зазначеної постанови, право на пенсію за вислугу років мають при стажі творчої діяльності на посадах, передбачених у цьому пункті, не менше 20 років: артисти балету та балету на льоду; артисти - виконавці танцювальних номерів у професійних художніх колективах; артисти театрів міміки та жесту; травесті (артисти, які виконують ролі хлопчиків, підлітків, дівчаток); артисти цирків і концертних організацій: гімнасти, мотовелофігуристи, еквілібристи, балансери, акробати, наїзники, дресирувальники диких звірів, борці, клоуни (коверні), які виконують номери жанрів циркового мистецтва, що дають право на пенсію за вислугу років, силові жонглери, ліліпути - артисти всіх найменувань; артистки-вокалістки (солістки), солістки-бандуристки театрів опери і балету, музичних і музично-драматичних театрів, концертних організацій, телебачення і радіомовлення, оперних студій вищих навчальних закладів мистецтв, жокеї.
При стажі творчої діяльності на посадах, передбачених у цьому пункті, не менше 25 років право на пенсію мають: артисти-вокалісти (солісти) театрів опери і балету, музичних і музично-драматичних театрів, концертних організацій, телебачення і радіомовлення, оперних студій вищих навчальних закладів мистецтв (крім артисток-вокалісток (солісток), вказаних у пункті 1 цього Переліку); артисти - виконавці трюкових номерів (каскадери); артисти професійних хорових колективів, які виконують сольні партії; артисти, які грають на духових інструментах у професійних художніх колективах; артисти-ляльководи в театрах ляльок і цирках; артисти театрів юного глядача (театрів для дітей та юнацтва); жонглери та артисти оригінального жанру в цирках і концертних організаціях.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В матеріалах справи наявна копія трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07 березня 1984 року з якої вбачається, позивачка у період з 01.09.1980 року по 1984 рік навчалася та закінчила Дніпропетровське театральне училище; у період з 20.10.1988 року по 20.01.2022 рік працювала на посаді актриси ІІ категорії в Закарпатському обласному театрі (в подальшому перейменовано на Закарпатський академічний обласний театр ляльок Закарпатської обласної ради); з 20.01.2022 року переведена на посаду провідного майстра сцени; з 01.09.2023 року переведена на посаду артиста вищої категорії.
Також, суд апеляційної інстанції дослідив довідкою про підтвердження спеціального стажу для призначення одноразової грошової допомоги №11 від 31.03.2023 року виданою Комунальним закладом «Закарпатський академічний театр ляльок» Закарпатської обласної ради з якої випливає, що ОСОБА_1 працювала та продовжує працювати в КЗ «Закарпатський академічний театр ляльок» Закарпатської обласної ради на посаді артистки-ляльковода з 07 березня 1984 року по теперішній час. Даний період підлягає врахуванню до страхового стажу при призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ №1191 23.11.2011 року «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та її виплати».
Як вбачається з штатних розписів Комунального закладу «Закарпатський академічний театр ляльок» Закарпатської обласної ради артистів інших жанрів у театрі ляльок не існує, всі посади закладалися як «артист-ляльковод».
Врахувавши викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Комунальний заклад «Закарпатський академічний театр ляльок» Закарпатської обласної ради є спеціалізованим підприємством, в якому працюють лише артисти-ляльководи, які працюють із ляльками. Специфікою театру передбачено роботу з лялькою.
За таких обставин, виходячи з даних, вказаних у трудовій книжці, а також долучених до справи, позивач виконувала роботу артиста-ляльковода театру ляльок, що дає право на зарахування вказаного стажу роботи до спеціального стажу.
З врахуванням того, що посада артиста-ляльковода у театрі ляльок включена до переліку посад, що дають право на пенсію за вислугу років при стажі творчої діяльності лише після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №583 від 12 жовтня 1992 року «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», а до вказаного часу штатним розписом посади артистів-ляльководів передбачені не були, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій на день призначення відповідно до п.7-1 розділу ХІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно дост. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 260/9776/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук