12 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4226/24 пров. № А/857/14537/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 380/4226/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції - Хома О.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі - відповідач) у якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної позивачу без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019-2021 роки;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу з 24.05.2022 (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019-2021 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області. З 01.06.2017 йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 24.05.2022 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Звернувся до відповідача з заявою від 30.01.2024 про перерахунок пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки. Відповідачем відмовлено у задоволенні такої заяви, оскільки показник середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки застосовують під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком і за наявності в особи 24 місяці страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку та виплаті пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 24.05.2022 пенсію за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020 та 2021 роки, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що у даному випадку має місце не первинне призначення пенсії в розумінні частини другої ст. 40 Закону № 1058, а переведення з одного виду пенсії на інший, правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки відсутні.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області з 01.06.2017 у звязку із призначенням пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.
З 24.05.2022 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
30.01.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки, у задоволенні якої ГУ ПФУ у Львівській області листом від 14.02.2024 №4367-3640/Д-52/8-1300/24, вказавши, що пенсійне забезпечення здійснюється згідно чинного законодавства.
Як вбачається з відповіді відповідача, що показник середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки застосовують під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком і за наявності в особи 24 місяці страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв у роботі.
У листі від 14.02.2024 №4367-3640/Д-52/8-1300/24 відповідач зазначив, що пенсія ОСОБА_1 , який на момент звернення не працює, обчислюється при загальному стажі 37 років 01 місяць 10 днів (зараховано до 31.05.2017), коефіцієнт страхового стажу - 0,37083. Заробітна плата для обчислення пенсії врахована за період з 01.07.2000 по 31.05.2017 за даними персоніфікованого обліку, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 2,79627. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії із застосуванням проіндексованої середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 7 405 грн 03 к., становить 20 706 грн 46 к., (7 405 грн 03 к. х - 2,79627). Розмір пенсійної виплати з 01.02.2024 становить 9 248 грн 05 к., у тому числі: 7 678 грн 58 к. - розмір пенсії за віком (20 706 грн 46 к., х 0,37083); 41 грн 86 к. - доплата за 2 роки понаднормового стажу (2 093 грн х 2%); 1 544 грн 09 к - підвищення як жителю гірського району (7 720 грн 44 к х 20%); 16 грн 48 к., обмеження в індексації з 01.03.2023.
Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за віком відповідно до положень статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови позивачу у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки відповідно до статті 40 Закону №1058-IV не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та вимогам чинного пенсійного законодавства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно частини першої статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.
Згідно статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Законом № 1058-ІV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності у зв'язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії.
Відтак, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом № 1058-ІV.
Згідно частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зсх (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Як вбачається з положень частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У постановах від 10.04.2019 (справа №211/1898/17) та 10.07.2018 (справа №520/6808/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачеві 01.06.2017 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, за призначенням пенсії за віком відповідно до якого позивач звернувся 24.05.2022.
У випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення», то у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Відтак, при призначенні позивачеві у 2022 році пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно до частини 2 статті 40 цього Закону.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №577/2457/17 (провадження № К/9901/19962/18).
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 380/4226/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник