про відмову у відкритті апеляційного провадження
12 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/2064/24 пров. № А/857/17010/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Мікули О. І.
суддів -Курильця А. Р.
Пліша М. А.
перевіривши апеляційну скаргу Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі № 500/2064/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 14 серпня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтвержується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк скаржником подано до суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що у оскаржуваному судовому рішення зазначено про тридцятиденний строк апеляційного оскарження, при цьому, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року виправлено описку та зазначено про десятиденний строк на апеляційне оскарження. Звертає увагу, що вказану ухвалу отримано апелянтом 06 червня 2024 року, а відтак вказані обставини є поважними причинами пропуску строку звернення у суд.
Проналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
Ст.44 КАС України передбачає обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
При цьому, п.2 ч.3 ст.2 КАС України передбачає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Таким чином, учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Скаржник повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Варто наголосити, що право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує і стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі "Уейт і Кеннеді проти Німеччини", пункт 59).
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.
У рішенні від 28 червня 2018 року у справі "Осовська та інші проти України" ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику у справах "Пономарьов проти України" (рішення від 3 квітня 2008 року, пункт 41), "Устименко проти України" (рішення від 29 жовтня 2015 року, пункт 47), підкреслив: "Хоча, перш за все, саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків".
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І, навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Зазначена вище правова позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 17 грудня 2020 року по справі №560/2120/20.
Матеріалами справи стверджується, що оскаржуване судове рішення постановлено 21 травня 2024 року, згідно з довідкою про доставку електронного листа Тернопільського окружного адміністративного суду, таке доставлено до електронного кабінету скаржника 27 травня 2024 року (а.с.99), а апеляційну скаргу згідно з відміткою штемпеля поштового зв'язку направлено поштою 25 червня 2024 року, тобто з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Покликання апелянта, як на поважну причину пропуску строку звернення в суд, на те, що у оскаржуваному судовому рішення зазначено про тридцятиденний строк апеляційного оскарження, при цьому, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року виправлено описку та зазначено про десятиденний строк на апеляційне оскарження, є підставними, разом з тим, згідно з довідкою про доставку електронного листа Тернопільського окружного адміністративного суду, і цей факт підтверджує сам апелянт, вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету скаржника 06 червня 2024 року (а.с.104), а апеляційну скаргу згідно з відміткою штемпеля поштового зв'язку направлено поштою 25 червня 2024 року, тобто з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження, враховуючи отримання ухвали суду першої інстанції 06 червня 2024 року.
Колегія суддів зазначає, що на вищевказані обставини суд звернув увагу, залишаючи без руху апеляційну скаргу, однак скаржником у поданій заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року зазначене залишено поза увагою.
Таким чином, наведені мотиви колегія суддів не вважає поважними причинами пропуску строку, будь-яких інших доказів, які б пояснили невиправдане зволікання апелянта в частині реалізації свого права на оскарження рішення суду першої інстанції від 21 травня 2024 року в апеляційному порядку, заява про поновлення строку не містить.
Колегія суддів звертає увагу, що учасники справи мають дотримуватися правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону та не можуть отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, наведені мотиви колегія суддів не вважає поважними причинами пропуску строку.
З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки, зазначені в ухвалі від 14 серпня 2024 року, апелянтом не усунуті.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження у справі №500/2064/24 необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 КАС України,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі № 500/2064/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш