Справа № 560/21429/23
іменем України
12 вересня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 118 окрема механізована бригада про зобов'язання вчинити дії,
До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що військова частина протиправно не розглянула рапорт позивача про звільнення та не прийняла рішення про звільнення останнього на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
У відзиві на позов відповідач зазначив, що військова частина виявила у обліково-послужній картці позивача відсутність інформації щодо його сімейного стану. У зв'язку з цим військова частина повернула без реалізації матеріали щодо звільнення позивача з військової служби та витребувала у позивача додаткові документи, а саме довідку про реєстрацію його місця проживання, довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 та акт обстеження сімейного стану позивача територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовослужбовця.
Хмельницький окружний адміністративний суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка входить до складу військової частини НОМЕР_1 .
17.09.2023 позивач подав по команді командиру 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, а саме батька дружини, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
До вказаного рапорту позивач додав копії свого паспорта, паспорта ОСОБА_3 , паспорту ОСОБА_2 , витягу з державного реєстру про зміну прізвища, свідоцтва про народження ОСОБА_4 , свідоцтва про укладення шлюбу, ідентифікаційні коди, пенсійного посвідчення ОСОБА_3 та довідки МСЕК про групу інвалідності.
Листом від 10.11.2023 №1789/2/7358 військова частина НОМЕР_1 повернула без реалізації матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів, які підтверджують підстави для звільнення, а саме довідку про реєстрацію його місця проживання, довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 та акт обстеження сімейного стану позивача територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовослужбовця.
Вважаючи, що відповідач протиправно не розглянув його рапорт про звільнення та не погодив відповідне звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
У свою чергу, статтею 26 Закону №2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначені підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
Батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ №033953 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно.
Таким чином, надані відповідачу документи підтверджують факт наявності у позивача, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, батька дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, а тому підтверджують право останнього на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ під час воєнного стану через сімейні обставини.
Разом з тим, частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з абзацом 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби командир військової частини зобов'язаний видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
Як зазначено вище, позивач 17.09.2023 подав по команді командиру 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, а саме батька дружини, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
В свою чергу, доказів того, що командир військової частини НОМЕР_1 розглянув рапорт позивача та документи, які підтверджують підстави звільнення позивача з військової служби, та задоволив такий рапорт або відхилив його, чи прийняв інше рішення, що належить до його компетенції, матеріали справи не містять.
Оскільки ні наказ по особовому складу про звільнення позивача з військової служби, а ні обґрунтованої відмови у задоволенні цього рапорту, військова частина НОМЕР_1 не прийняла, тому вказане свідчить, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача від 17.09.2023 про звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Водночас, відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного суду України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Як зазначалось вище, прийняття наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу останній.
Оскільки військова частина НОМЕР_1 належним чином не розглянула рапорт позивача від 17.09.2023 про звільнення з військової служби, та не прийняла будь-яке рішення, яке б породжувало для ОСОБА_1 юридичні наслідки, тому суд, в контексті спірних правовідносин може лише зобов'язати відповідача розглянути зазначений рапорт та прийняти відповідне рішення.
У зв'язку з цим, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити позивача з військової служби слід відмовити.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 17.09.2023 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.09.2023 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти відповідне рішення.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 НОМЕР_5 окрема механізована бригада (Полтава, Полтавська область, 36000 , код ЄДРПОУ - 26636758)
Головуючий суддя О.Л. Польовий