Справа № 560/11527/24
іменем України
12 вересня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, виражені в рішенні №222650008115 від 06.03.2024 року, щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , трудової книжки НОМЕР_3 , архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023 та відмови призначенні пенсії за віком;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, виражені в рішенні №222650008115 від 31.05.2024 року, щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023 та відмови призначенні пенсії за віком;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, виражені в рішенні №222650008115 від 14.06.2024 року, щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та відмови призначенні пенсії за віком;
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №222650008115 від 06.03.2024 року - скасувати;
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №222650008115 від 31.05.2024 року - скасувати;
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №222650008115 від 14.06.2024.року - скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (Відповідач 1) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , всі періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 19.12.1983 р., зокрема з 19.12.1983 - 07.03.1984 року та 20.05.1985 - 12.08.1987 року, всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.11.1980 р., а також архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (Відповідач 1) призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, НОМЕР_1 , пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 28.02.2024 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що у позивача був відсутній необхідний 26 річний страховий стаж, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 06.03.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Вважають, що дії органів Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії позивачу є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.05.2024 № 222650008115, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. Вказує, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.03.1980, оскільки титульна сторінка та записі про роботу непридатні для читання, для зарахування необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи з посиланням на первинні документи та довідки про перейменування;
- період роботи в колгоспі за 1973-1975, згідно архівних довідок №01- 21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023, оскільки у довідках відсутнє по-батькові заявника, та відсутня довідка про реорганізацію господарства.
Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч. 3 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головні управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій та Рівненській областях правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий їм строк згідно ухвали не скористались, жодних документів до суду не подали.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
Рішенням Головного управлінням пенсійного фонду України в Львівській області від 06.03.2024 за №222650008115 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з недостатністю страхового стажу, який згідно відомостей ПФУ, становить 4 роки 5 місяців 9 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки титульний аркуш та записи про роботу непридатні для читання;
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки по- батькові яке вказане на титульному аркуші не відповідає паспортним даним;
- періоди роботи в колгоспі за 1973-1975 роки, згідно архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023, оскільки у довідках відсутнє по батькові заявника та відсутня довідка про реорганізацію господарства.
Позивач 24.05.2024 повторно звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Головним управлінням пенсійного фонду України в Харківській області 31.05.2024 року було прийняте рішенням про відмову у призначенні пенсії за №222650008115, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з недостатністю страхового стажу, який згідно відомостей ПФУ, становить 11 років 3 місяці 22 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.03.1980 року оскільки титульна сторінка та записи про роботу непридатні для читання;
- періоди роботи в колгоспі за 1973-1975 роки, згідно архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023, оскільки у довідках відсутнє по батькові заявника та відсутня довідка про реорганізацію господарства.
Позивач 07.06.2024 року повторно звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Головним управлінням пенсійного фонду України в Рівненській області 14.06.2024 року було прийняте рішенням про відмову у призначенні пенсії від №222650008115, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з недостатністю страхового стажу, який згідно відомостей ПФУ становить 11 років 7 місяців 17 днів.
Також Головним управлінням пенсійного фонду України в Рівненській області додатково повідомлено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.03.1980 року, оскільки титульна сторінка та записи про роботу непридатні для читання.
Позивач, вважаючи порушеним його право на пенсійне забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
Як слідує з оскаржуваного рішення, саме відсутність необхідного стажу стала підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (частина перша статті 56 Закону № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Крім того, Інструкцією № 162, що діяла у спірний період роботи позивача, унормовано, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення. У графi 4 трудової книжки зазначається пiдстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керiвника пiдприємства, дата його видачi i номер.
Суд звертає увагу, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.03.1980 року зумовлена тим, що титульна сторінка та записи про роботу непридатні для читання.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Верховним Судом у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права. Відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки не може бути беззаперечною підставою для відмови у призначенні пенсії, чи неврахуванні відповідних періодів під час обрахунку страхового стажу, що впливає на її розмір.
Суд зауважує, що трудова книжка колгоспника НОМЕР_2 від 20.03.1980 містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Закрема на титульній сторінці трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 читабельними є П.І.Б. позивача, зазначені як " ОСОБА_2 " (рос. ОСОБА_3 ), зрозуміло написана дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Всі ці данні чітко відповідають паспортним.
На сторінках 2 - 3 чіткими та зрозумілими є дати прийняття на посаду та звільнення, їх підстави.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Отже, враховуючи вказане вище, страховий стаж позивача, що обрахований відповідачем, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 щодо періодів трудової діяльності (зайнятості), а тому наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 19.12.1983 р., зокрема з 19.12.1983 - 07.03.1984 року та 20.05.1985 - 12.08.1987 року.
Щодо періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.11.1980 р., суд зазначає наступне.
Суд встановив, що підставою для відмову у зарахуванні періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 слугувало те, що по-батькові яке вказане на титульному аркуші не відповідає паспортним даним;
Згідно паспорту громадяднина України № НОМЕР_4 позивача вірним ПІБ є " ОСОБА_1 " (рос. ОСОБА_1 ).
При цьому, згідно вказаної трудової книжки НОМЕР_3 встановлено, що остання видана на ім'я " ОСОБА_1 ".
Суд звертає увагу, що аналіз змісту зазначених документів свідчить про те, що така розбіжність пов'язана з різним написанням імені позивача в українській та російській транскрипції, а отже вказані документи належать саме позивачу, та видані на його ім'я оскільки містять додаткові ідентифікуючі дані, дата народження, ім'я та прізвище, що дає підстави стверджувати що всі вони стосуються однієї особи.
Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, або правильності записів прізвища у відповідних документах.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Помилковість в написанні імені позивача у відповідних документах, не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Твердження відповідача про відсутність у позивача необхідного страхового стажу через не зарахування до загального страхового стажу відомостей про періоди роботи, які занесені до трудової книжки, оскільки є розбіжність в написанні по-батькові позивача є безпідставними.
Отже, відповідач не мав правових підстав не враховувати до страхового стажу періоди, що зазначенні у трудовій книжці НОМЕР_3 від 29.11.1980.
Щодо періодів роботи в колгоспі за 1973-1975, згідно архівних довідок №01- 21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023.
Підставою не враховувати окремі періоди роботи позивача та відповідний стаж згідно архівних довідок було те, що у довідках відсутнє по-батькові заявника, та відсутня довідка про реорганізацію господарства.
Суд зазначає, що записи трудової книжки позивача не підтверджують його працевлаштування у період з 1973-1975, тому позивачем було надано архівні довідки №01- 21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023.
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 січня 2022 року у справі № 620/1178/19.
Відповідач не надав будь-які належні докази, які б дозволяли сумніватись у тому, що надані у довідках відомості стосуються не позивача, а якоїсь іншої особи, яка одночасно з ним працювала на вказаних підприємствах.
За змістом частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким пенсія призначається. Відтак, у разі сумнівів у достовірності документів або розмірів заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках міг перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17 щодо аналогічних правовідносин.
Верховний Суд України у постанові по справі № 754/14898/15-а стосовно аналогічних правовідносин також зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Одночасно з цим, окремі недоліки форми документів, якщо вони не спростовують відповідні юридичні факти, які самі по собі є підтвердженими або безумовними, не повинні тягнути для особи негативні наслідки у вигляді позбавлення її права на пенсійне забезпечення.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині вимог про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №222650008115 від 06.03.2024 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №222650008115 від 31.05.2024 року, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №222650008115 від 14.06.2024 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій областіг зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 19.12.1983 р., зокрема з 19.12.1983 - 07.03.1984 року та 20.05.1985 - 12.08.1987 року, всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.11.1980 р., а також архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023 року підлягають задоволенню.
Водночас, стосовно вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що в даному випадку відповідачем під час прийняття рішення про призначення пенсії необхідно перевірити дотримання позивачем усіх інших визначених законом умов щодо призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням оцінки суду у даній справі.
Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №222650008115 від 06.03.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №222650008115 від 31.05.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №222650008115 від 14.06.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 19.12.1983 р., зокрема з 19.12.1983 - 07.03.1984 року та 20.05.1985 - 12.08.1987 року; всі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 29.11.1980 р., а також періоди роботи згідно архівних довідок № 01-21/863 та №01-21/863-1 від 18.12.2023 року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду зазначених у даному рішенні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022 , код ЄДРПОУ - 14099344) Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016 , код ЄДРПОУ - 13814885) Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33028 , код ЄДРПОУ - 21084076)
Головуючий суддя П.І. Салюк