12 вересня 2024 року справа №640/28352/20
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Парненко В.С.,
розглянувши в письмовому провадженні у місті Києві адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 №0108334203, №0108384203, №0108454203, №0108524203, рішень від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203 та вимог від 19.10.2018 №Ф-322, від 22.05.2020 №41282-10,
Головне управління ДПС у місті Києві (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з рахунків у банках, що обслуговують платника, на користь Управління податковий борг у сумі 4223845,13 грн, з якого: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2147582,11 грн, у тому числі пеня у розмірі 569447,11 грн; податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 1916551,38 грн, з яких пеня у розмірі 492276,63 грн; військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 159711,64 грн, в тому числі пеня у розмірі 41022,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за даними інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 має податковий борг перед держаним бюджетом у розмірі 4223845,13 грн, що складається з: боргу по податку на доходи фізичних осіб у сумі 1916551,38 грн; боргу з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 159711,64 грн; боргу з податку на додану вартість у сумі 2147582,11 грн. Податковий борг виник у зв'язку з непогашенням платником грошових зобов'язань, визначених йому контролюючим органом згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.10.2018 №0108384203, №0108454203, №0108524203, №0108334203, рішеннями Управління про застосування штрафних санкцій від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203, які були прийняті на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.10.2018 №3981/26-15-42-03-30/2875315358.
ФОП ОСОБА_1 04.12.2020 подав до суду зустрічний позов до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 19.10.2018 №0108384203, №0108454203, №0108524203, №0108334203, рішення Головного управління ДПС у місті Києві про застосування штрафних санкцій від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203, вимогу Головного управління ДПС у місті Києві від 19.10.2018 №Ф-322 про сплату боргу (недоїмки), податкову вимогу Головного управління ДПС у місті Києві від 22.05.2020 №41282-10.
Зустрічний позов обґрунтовано на тій підставі, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку із чим позивач за зустрічним позовом не є платником податків та інших платежів, які йому нараховані в оскаржуваних рішеннях контролюючого органу.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 14.01.2021 прийняв вказаний зустрічний позов платника з первісним позовом Управління та об'єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 18.01.2022 залишив без розгляду зустрічний позов платника від 04.12.2020 в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у місті Києві від 19.10.2018 №Ф-322 про сплату боргу (недоїмки).
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 18.01.2022, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022, закрив провадження у даній справі за зустрічним позовом платника від 04.12.2020 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 №0108334203, №0108384203, №0108454203, №0108524203, рішень від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.08.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022, позов задовольнив повністю: стягнув з платника, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на користь Управління податковий борг у сумі 4223845,13 грн, з якого: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2147582,11 грн, у тому числі пеня у розмірі 569447,11 грн; податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 1916551,38 грн, у тому числі пеня у розмірі 492276,63 грн; військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 159711,64 грн, у тому числі пеня у розмірі 41022,08 грн. У задоволенні зустрічного позову платника від 04.12.2020 в частині визнання протиправною та скасування вимоги Управління від 22.05.2020 №41282-10 відмовив.
Постановою Верховного Суду від 05.06.2024 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2022 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановою Верховного Суду від 05.06.2024 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Адміністративну справу № 640/28352/20 на виконання положень пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ надіслано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/28352/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 прийнято адміністративну справу № 640/28352/20 за позовом Головного управління ДПС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 №0108334203, №0108384203, №0108454203, №0108524203, рішень від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203 та вимоги від 22.05.2020 №41282-10 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. Підготовче засідання у справі призначено на 28.08.2024.
Від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті. Представник Головного управління ДПС у місті Києві не заперечував проти закриття підготовчого провадження, про що міститься відповідна відмітка на клопотанні представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 11.09.2024.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, представник відповідача залишив питання про подальший розгляд справи в письмовому провадженні на розсуд суду.
Враховуючи наявність всіх письмових доказів та пояснень сторін в матеріалах справи, судом розглянуто справу в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У період з 18.09.2018 по 24.09.2018 контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 01.10.2018 № 3981/26-15-42-03-30/2875315358.
Згідно висновків акта перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:
- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 та підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України - не подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 4 квартал 2016 року та за 2017 рік;
- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1139419,80 грн., у т.ч. за 2016р. - 301519,80 грн., за 2017 рік - 837900 грн.;
- пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - занижено та не сплачено військовий збір у розмірі 94951,65 грн., у т.ч. за 2016 року - 25126,65 грн., за 2017 рік - 69825 грн.;
- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI - звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік та за 2017 рік подані не за встановленою формою;
- абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI - не нараховано і не сплаче-но єдиний внесок у сумі 116666 грн., у т.ч. за 2016 рік - 23485 грн., за 2017 рік - 93181 грн.;
- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2, пункту 183.4 пункту 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абзацу «е» підпункту 197.1.5 пункту 197.1 статті 197, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України - не нараховано і не сплачено до бюджету ПДВ: за 2016 рік у сумі 331508 грн., у т.ч.: жовтень 2016 року - 181465 грн.; листопад 2016 року - 72862 грн.; грудень 2016 року - 77181 грн.;
- за 2017 рік у сумі 931000 грн., у т.ч.: січень 2017 року - 36550 грн.; лютий 2017 року - 96508 грн.; березень 2017 року - 154378 грн.; квітень 2017 року - 0 грн.; травень 2017 року - 143318 грн.; червень 2017 року - 113208 грн.; липень 2017 року - 43729 грн.; серпень 2017 року - 126676 грн.; вересень 2017 року - 97287 грн.; жовтень 2017 року - 34534 грн.; листопад 2017 року - 65118 грн.; грудень 2017 року - 19692 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0108524203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1578135 грн. (у т.ч.: 1262508 грн. - основний платіж, 315627 грн. - штрафні санкції);
- податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0108334203, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за податку на доходи фізичних осіб у розмірі 340 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0108454203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору на 118689,56 грн. (у т.ч.: 94951,65 грн. - основний платіж, 23737,91 грн. - штрафні санкції);
- податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 № 0108384203, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1424274,75 грн. (у т.ч: 1139419,80 грн. - основний платіж, 284854,95 грн. - штрафні санкції);
- рішення від 19.10.2018 № 0108494203 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340 грн.;
- рішення від 19.10.2018 № 0108484203 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 14015,10 грн.,
а також сформовано вимогу від 19.10.2018 № Ф-322 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 116666 грн.
22.05.2020 ГУ ДПС сформовано податкову вимогу № 41282-10 (вручена відповідачу засобами поштового зв'язку 03.08.2020), яка містить відомості щодо наявності у підприємця на вказану дату податкового боргу за кодами класифікації 11011001 (військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) на суму 158649,14 грн., 11010500 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування) на суму 1904129,73 грн., 14010100 (податок на додану вартість) на суму 2135368,42 грн. на загальну суму 4198147,29 грн.
В даному випадку, оскаржувана вимога була сформована щодо грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 19.10.2018 №0108334203, № 0108524203, № 0108454203, 0108384203.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За вимогами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Положеннями пункту 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. В разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Відповідно до пунктів 95.3-95.4 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що можливість стягнення податкового боргу передбачена Податковим кодексом України лише у випадку узгодженості сум податкового боргу.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд в постанові від 05.06.2024 про скасування рішення зазначив, що суди, дійшовши до висновку про наявність у платника податків податкового боргу у сумі, визначеній контролюючим органом, та підстав для стягнення такого боргу, не встановили підстави виникнення податкового боргу у заявленій відповідачем сумі, з якого часу виник податковий борг, факт погашення чи непогашення суми податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі, на час звернення контролюючим органом з позовом до суду, наявність підстав для прийняття оспорюваної вимоги, а також безперервність існування такого боргу з часу направлення податкових вимог, не перевірено і не надано оцінку даним облікової картки платника щодо наявності податкового боргу з урахуванням підстав його виникнення.
Дані обставини мають важливе значення, оскільки, як вже зазначалось, у разі відсутності заборгованості у будь-який період після направлення вимог, такі вимоги вважаються відкликаними.
В постанові Верховного Суду від 05.06.2024 про скасування ухвал щодо закриття провадження у справі за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві зазначено, що у справі, що розглядається, Верховний Суд вказує, що судами попередніх інстанцій не здійснено оцінку підставам позову, що можуть підтвердити тотожність справ №640/18584/18, №640/7762/20 та №640/28352/20, суди не перевірили, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону ФОП ОСОБА_1 просить про захист свого права. Суд вважає необхідним вказати, що підставою позову можуть бути тільки юридичні факти, які тягнуть певні правові наслідки, а саме: виникнення, зміну та припинення правовідносин. Натомість фактичні дані справи до підстав позову не відносяться, оскільки такі лише підтверджують наявність або відсутність тих юридичних фактів, які складають підставу позову. З огляду на викладене, суди під час встановлення тотожних справ повинні звертати увагу на усі доводи учасників справи, а надаючи оцінку підставам позову слід досліджувати кожну підставу, зокрема, з детальною характеристикою, а не обмежуватись загальним твердженням. Усі ці обставини належить оцінювати у сукупності, гарантувавши доступ до правосуддя особам, які вважають, що їхнє право порушене, і які діяли добросовісно. Суди, дійшовши до висновку про аналогічні підстави позову, зазначили, що в межах даної справи підставами зустрічного позову заявлено, що підприємець є платником єдиного податку і до нього не могли застосовані інші податки, визначені в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях, аналогічні підстави зазначені у справі №640/18584/18. Водночас, скаржник у касаційній скарзі наполягає на тому, що у зустрічному позові, як на підставу позову, він посилається на набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №640/21003/18. Зазначені обставини не були досліджені судами попередніх інстанцій і судами не надано оцінку тотожності підстав позову.
З метою вирішення питання щодо можливості стягнення податкового боргу, суд первісно надає оцінку правомірності прийняття рішень податковим органом про нарахування сум грошових зобов'язань, на підставі яких ГУ ДПС у м. Києві просить стягнути податковий борг.
Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року у справі №640/28352/20 за позовом ГУ ДПС у м. Києві до ФОП ОСОБА_1 та про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві виходив із того, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Тобто, Верховний Суд акцентує на відмінність фактичних підстав позову та нормативних підстав позову - тобто норм права, на які посилається сторона.
В межах справи №640/18584/18 підставами позову зазначено те, що впродовж 4 кварталу 2016р. і 2017рр. позивач мав свідоцтво платника єдиного податку, рішення про анулювання якого відповідачем на підставі п. 299.11 ст. 299 ПК України не приймалось, тому спірне нарахування податків і зборів за правилами загальної системи оподаткування та штрафів за несплату цих податків і не подання податкових декларацій є безпідставним.
При вирішенні справи №640/18584/18 встановлено, що під час судового засідання 23.04.2019 року представником позивача заявлено клопотання про вихід за межі доводів позовної заяви, в якому вона просить врахувати при вирішенні справи незаконність проведення позапланової перевірки і судову практику з цього питання.
При цьому, вирішуючи вказане клопотання в межах справи №640/18584/18 суд дійшов до висновків про те, що у даному клопотанні зазначаються обставини і наводиться обґрунтування, яке не стосується підстав позову, зазначених у позовній заяві.
Фактично, заявником змінюються (доповнюються) підстави позову, проте відповідна заява про зміну підстав позову у порядку ст. 47 КАС України й до закінчення підготовчого провадження заявником не подавалася. Зважаючи на невідповідність поданого клопотання вимогам ст. 47 КАС України і відсутність у суду процесуальних підстав для зміни підстав позову на стадії розгляду справи по суті, дане клопотання залишено судом без задоволення. Представнику позивача роз'яснено право на звернення до суду з таким же позовом, але з інших підстав.
З огляду на вказане ФОП ОСОБА_1 заявлено зустрічний позов у межах справи №640/28352/20 з аналогічним предметом - визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, але з інших підстав. Звертаючись із вказаним зустрічним позовом позивачем зазначено про те, що рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 19.11.2018 №26-15-13-14-26/2875315358 його виключено з реєстру платників єдиного податку.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року у справі №640/21003/18 рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.11.2018 № 26-15-13-14-26/2875315358 про виключення з реєстру платників єдиного податку визнано протиправним та скасовано.
Як було зазначено вище, в межах справи №640/18584/18 позивач був позбавлений можливості посилатися на вказані обставини, як на підставу позову.
При цьому, відповідно до ч. 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі №640/21003/18 встановлено, що з дня подання ФОП ОСОБА_1 декларації платника єдиного податку за ІІІ квартали 2016 року, у якій останній задекларував обсяг доходу у розмірі 6078000,00 грн, - 22.10.2016 та неподання останнім заяви про перехід на загальну систему оподаткування, у відповідача - ГУ ДПС у м. Києві виник обов'язок провести перевірку та прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ІІІ групи.
Поряд з цим, відповідач жодним чином не відреагував на допущене позивачем перевищення, а позивач у подальших періодах, у тому числі 2017 рік, не допускав перевищення граничного розміру доходу.
Враховуючи наведене та те, що спірне рішення прийнято відповідачем після спливу 24 місяців з моменту перевищення відповідачем граничного розміру доходу, суд вважає, що спірним рішенням порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходу впливу до платників єдиного податку 3 групи.
Таким чином, у справі №640/18584/18 підставами позову зазначалося те, що впродовж 4 кварталу 2016р. і 2017р. позивач мав свідоцтво платника єдиного податку (фактичні підстави), рішення про анулювання якого відповідачем на підставі п. 299.11 ст. 299 ПК України не приймалось, тому спірне нарахування податків і зборів за правилами загальної системи оподаткування та штрафів за несплату цих податків і не подання податкових декларацій є безпідставним.
У справі №640/28352/20 підставами позову зазначено:
1. Прийняття рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.11.2018 № 26-15-13-14-26/2875315358 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку;
2. Прийняття рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі №640/21003/18, яким вказане рішення контролюючого органу скасовано.
Як було вказано вище, позивач був позбавлений можливості посилатись на вказані підстави позову при розгляді першого позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
При цьому, новий позов крім нових фактичних підстав - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі №640/21003/18 містить нові юридичні (нормативні підстави).
Судом у справі №640/21003/18 встановлено, що відповідач жодним чином не відреагував на допущене позивачем перевищення, а позивач у подальших періодах, у тому числі 2017 рік, не допускав перевищення граничного розміру доходу, при цьому, контролюючим органом порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходу впливу до платників єдиного податку 3 групи.
Відповідно до висновків, сформованих у постанові КАС ВС від 22.09.2020 по справі №520/8836/18 перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення.
При цьому, відповідно до пунктів 299.1, 299.2, 299.10, 299.11 статті 299, пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Позивач за первісним позовом реалізував зазначену управлінську функцію шляхом прийняття рішення від 19.11.2018 №26-15-13-14-26/2975315358, яким фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку з 30.09.2016.
В подальшому рішення від 19.11.2018 №26-15-13-14-26/2975315358 було визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі №640/21003/18, яке набрало законної сили.
Листом Державної податкової служби України від 21.08.2020 р. №26/99/6/99-0004-04-03-06 та листом Головного управління ДПС у м. Києві від 25.08.2020 р. №3058/АДВ/26-15-13-17-15 повідомлено про факт виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі №640/21003/18 та включено платника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до реєстру платників єдиного податку.
Положеннями підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Таким чином, при наведених вище фактичних та юридичних підставах нового позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та звітності, як платник єдиного податку третьої групи, а контролюючий орган у свою чергу у спосіб та у порядку, встановлені законом не здійснив владних управлінських функцій при встановленні обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку із чим в силу положень п. 297.1. статті 297 Податкового кодексу України позивач за зустрічним позовом звільнений від сплати податків, зборів, інших платежів, визначених в оскаржуваних рішеннях контролюючого органу і не підпадає під відповідальність за порушення констатованих відповідачем норм Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 177.2. статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на доходи фізичних осіб) є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно із пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до абз.3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники відповідного збору зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, - зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Положеннями п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4., п. 183.10. ст.183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, аб. е пп. 197.1.5 п. 197.1 ст. 197, п. 200.1 ст 200 Податкового кодексу України, відповідно, визначено елементи податку на додану вартість - платника, вимоги до реєстрації платника, порядок реєстрації, об'єкт оподаткування, дату виникнення зобов'язань, операції, звільнені від оподаткування та порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Зміст наведених вище норм матеріального права вказує на те, що обов'язковим елементом відповідного податку або збору виступає платник.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на момент проведення перевірки та на час вирішення спору перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.2. статті 292 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 297.1. статті 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи; 4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; 5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
З огляду на вказане суд погоджується із доводами зустрічного позову про те, що фізична особа-підприємець не є платником податків та зборів, які заявлені до стягнення у первісному позову та нарахування яких оскаржується у зустрічному позові.
Також суд зазначає про те, що Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульований статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до положень пункту 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку
Згідно з пунктом 299.10. статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Згідно з абзацами 5 і 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Системний аналіз вищенаведених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках.
Відповідно до абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Позивач за первісним позовом реалізував зазначену управлінську функцію шляхом прийняття рішення від 19.11.2018 року No26-15-13-14-26/2975315358, яким фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку з 30.09.2016.
В подальшому рішення від 19.11.2018 №26-15-13-14-26/2975315358 було визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №640/21003/18, яке набрало законної сили.
Листом Державної податкової служби України від 21.08.2020 №26/99/6/99-0004-04-03-06 та листом Головного управління ДПС у м. Києві від 25.08.2020 №3058/АДВ/26-15-13-17-15 повідомлено про факт виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2019 у справі №640/21003/18 та включено платника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до реєстру платників єдиного податку.
Суд також враховує, що положеннями підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
З урахуванням вказаного вище суд приходить до висновку про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 безперервно з моменту реєстрації підприємницької діяльності перебуває на спрощеній системі оподаткування та звітності, як платник єдиного податку третьої групи, а контролюючий орган у свою чергу у спосіб та у порядку, встановлені законом не здійснив владних управлінських функцій при встановленні обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку із чим в силу положень п. 297.1. статті 297 Податкового кодексу України позивач за зустрічним позовом звільнений від сплати податків, зборів, інших платежів, визначених в оскаржуваних рішеннях контролюючого органу і не підпадає під відповідальність за порушення констатованих відповідачем норм Податкового кодексу України.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог зустрічного позову про визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу.
Наслідком скасування рішень податкового органу є відсутність факту їх узгодження, а тому визначені в таких рішеннях суми податкового боргу не підлягають стягненню в судовому порядку.
Отже, позовна заява про стягнення податкового боргу не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, та задоволення зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 №0108334203, №0108384203, №0108454203, №0108524203, рішень від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203 та вимог від 19.10.2018 №Ф-322, від 22.05.2020 №41282-10.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом Головного управління ДПС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відсутні, з огляду на те, що Головному управлінню ДПС у місті Києві відмовлено в задоволенні позову.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
ФОП ОСОБА_1 при зверненні до суду із зустрічним позовом понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 10 510,00 грн, що документально підтверджується квитанцією від 04.12.2020.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 10 510,00 грн підлягає стягненню на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
В задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 №0108334203, №0108384203, №0108454203, №0108524203, рішень від 19.10.2018 №0108484203, №0108494203 та вимоги від 22.05.2020 №41282-10 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2018 №0108384203.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2018 №0108454203.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2018 №0108524203.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2018 №0108334203.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2018 № 0108484203 про застосування штрафних санкцій.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.10.2018 №0108494203 про застосування штрафних санкцій.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Києві від 19.10.2018 року №Ф-322 про сплату боргу (недоїмки).
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 22.05.2020 №41282-10 про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми податкового боргу.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві судовий збір у розмірі 10 510 грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.