11 вересня 2024 року № 320/20576/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування стажу роботи на посаді судді, що становить 26 днів, навчання за денною формою у Красноярському державному університеті, Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова, що становить 2 роки 4 місяці 27 днів, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді ОСОБА_1 , стаж роботи на посаді судді, що становить 26 днів, навчання за денною формою у Красноярському державному університеті, Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова, що становить 2 роки 4 місяці 27 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки, тобто стаж, який в сукупності становить 5 років 5 місяців 22 дні.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеного помісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 , виходячи розрахунку 62% суддівської винагороди судді, починаючи з 28.04.2023 та зарахувати на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у банківській установі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно, всупереч чинному законодавству, не враховано до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді 5 років 5 місяців 22 дні, які складаються з 26 днів стажу роботи на посаді судді, а також половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 27 днів, та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) які вимагались законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення, що становить 3 роки.
Вказане призвело до зменшення відсотку грошового утримання позивача із 62% до 50%.
Стверджує, що стаж судді рахується з дня обрання на посаду судді вперше. Іншого чинним законодавством не передбачено. В той-же час, відмовляючи у здійсненні перерахунку, відповідач визнає факт, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06..2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 27.04.2023 №426/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Зі змісту вказаного Рішення від 27.04.2023 №426/0/15-23 вбачається, що позивач має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Наказом В.о. голови Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 N165-к позивача відраховано зі штату судді Північного апеляційного господарського суду у зв'язку зі звільненням у відставку.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді. До заяви було надано, у тому числі, розрахунок стажу судді який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого до цього стажу зараховано такі періоди як:
- студентка Красноярського державного університету, Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (далі - Університет) - 2 роки 4 місяці 27 днів,
- член АО «Одеська обласна колегія адвокатів» - 3 роки,
- суддя Господарського суду Одеської області - 4 роки 6 місяців 18 днів,
- суддя Київського апеляційного господарського суду - 12 років 7 місяців 9 днів,
- суддя, заступник голови Північного апеляційного господарського суду - 3 роки шість місяців.
Загальний стаж судді, відповідно до наведеного розрахунку, становить 26 років 24 дні.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві N930090874309 від 26.05.2023 позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди. Відповідачем зазначено, що стаж, який дає право на щомісячне грошове утримання судді, становить 20 років 7 місяців 1 день.
Як вказує позивач, такий стаж як 26 років 24 дні дає йому право на відставку та отримання довічного грошового утримання суддя у відставці та надає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 62% суддівської винагороди.
03.02.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про врахування цих періодів.
Листом-відповіддю від 13.02.2024 за №5466-4531/Г-02/8-2600/24 ГУ ПФУ в м. Києві повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування інших, окрім перебування на посаді судді, періодів до стажу, який дає право на збільшення відсотку грошового утримання. Відмова вмотивована тим, що відповідно до положень ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено збільшення розміру щомісячного грошового утримання суддів у відставці за кожний повний рік роботи лише на посаді судді та посадах, вказаних у ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 14 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.
На час виходу у відставку та призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402 (далі - Закон №1402-УІІІ).
Згідно з вимогами частини першої статті 137 Закону 1402 -VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного суду України, члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входять до його складу.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до частини другої статті 137 Закону №1402-УП1 (у чинній редакції) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначається законом та надає право для призначення на посаду судді.
Судом встановлено, що на час призначення позивача у 2002 році на посаду судді Господарського суду Одеської області діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII (далі - Закон №2862-XII), який втратив чинність на підставі Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України від 23.12.2010 №2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України».
Право судді на відставку було визначено частиною першої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року 2862-ХІІ «Про статус суддів».
Вказаною нормою було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку.
Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 212/2007 ОСОБА_1 було призначено суддею у межах п'ятирічного строку на посаду судді Господарського суду Одеської області.
Стаж роботи на посаді судді становить 20 років 8 місяців 14 днів.
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді господарського суду визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося статтею 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), частиною першою якої встановлено, зокрема, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 42682-ХІІ, зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зокрема, зараховується час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР.
При цьому був чинним Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», абзацом другим статті 1 якого встановлено, зокрема, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» № 865 від 03.09.2005 року передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Згідно із частиною першої статті 25 Конституційного Договору від 8 червня 1995 року № 1 К/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Вказаний Договір був чинний на момент видання Президентом України Указу Президента країни від 10 липня 1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та втратив чинність із набранням Конституції України 28 червня 1996 року. Відповідно до пункту 1 розділу XV Перехідні положення Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституції України, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає Укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Із копій документів, доданих ОСОБА_1 до заяви про призначення довічного грошового утримання, вбачається, що ОСОБА_1 з 1 вересня 1976 року по 27 червня 1981 року навчалась за денною формою навчання у Красноярському державному університеті, Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова та отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».
Наявність у ОСОБА_1 вказаного стажу підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.
Отже, половина строку навчання у вищому навчальному закладі (2 роки 4 місяці 27 днів) підлягають зарахуванню до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку.
Такий висновок ґрунтується на аналізі чинного законодавства, та узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у Постановах від 6 березня 2018 року у справі №308/6593/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17 від 28 листопада 2019 року у справі № 428/3117/17.
Крім того, частиною другою статті 137 Закону № 1402-УШ (у чинній редакції) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-УІІІ дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-УШ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже, на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду Одеської області питання організації та діяльності арбітражного суду регулювалося Законом України від 4 червня 1991 року № 1142-ХІІ «Про арбітражний суд», статтею 22 якого було, зокрема передбачено, що право на зайняття посади судді арбітражних судів областей має громадянин України, який досяг на день призначення 25 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менше п'яти років.
Як вбачається з наданих Головному управлінню пенсійного Фонду України в м. Києві документів до заяви про призначення довічного грошового утримання, після здобуття 27 червня 1981 року вищої юридичної освіти до моменту призначення суддею Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 . була адвокатом в АО «Одеська обласна колегія адвокатів» з 01.12.1982 по 19.08.2002.
Про необхідність врахування цього стажу свідчить також правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 30.05.2019 року у справі 9901/805/18, аналогічна за змістом постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 9901/302/19.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду, погодившись з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вказала, що частину 2 статті 137 Закону України № 1402-УШ (в редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагається законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення на їх посаду.
Наведене в сукупності свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді період навчання на денному відділені Красноярського державного університету, Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Крім того, Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, визначено форму Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначається стаж, що дає право на відставку і призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, так і на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складений Північним апеляційним судом відповідно до згаданого Порядку, підписаний Головою Північного апеляційного суду, скріплений печаткою та поданий позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
У даному розрахунку вказано, що стаж позивача, як судді, станом на день видання наказу про відрахування зі штату суду становить 26 років 24 дні.
Цей документ ніким не оспорений, не скасований, є чинним.
Підсумовуючи наведене слід дійти висновку, що розмір щомісячного утримання позивача підлягає збільшенню на 12% та має становити 62% суддівської винагороди, а не 50%, як помилково вказує відповідач.
На переконання суду, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою Радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийняття рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі 428/4671/17, від 1 жовтня 2018 року у справі 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі 686/10100/15-а.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно не враховано при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 26 днів стажу роботи на посаді судді, а також половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 27 днів, та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) які вимагались законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення, що становить 3 роки, що в сукупності становить 5 років 5 місяців 22 дні та зменшено його розмір на 12%, тобто вчинено протиправні дії.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Подібний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норма національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставності заяви» за Конвенцією. Засіб захисту, шо вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його виконання не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави, (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Зважаючи на викладене, суд вважає, «ефективним засобом правового захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції є визнання протиправним дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 , зобов'язання зарахувати до стажу, строк неврахований при призначенні довічного грошового утримання, шо становить 6 років 2 місяць 27 днів та здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Крім того, у позові позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Суд звертає увагу, що відповідно статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлення судового контролю є правом суду.
У даному випадку, позивачем не доведено, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду.
Більш того, відповідно до положень статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України "Про виконавче провадження" законодавчо забезпечена можливість позивача, як стягувача, на ефективне примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1075,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування стажу роботи на посаді судді 26 днів, навчання за денною формою у Красноярському державному університеті, Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова 2 роки 4 місяці 27 днів, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, 3 роки.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до стажу ОСОБА_1 (адреса: кв. АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який дає право на щомісячне грошове утримання судді стажу роботи на посаді судді, що становить 26 днів, половину строку навчання за денною формою у Красноярському державному університеті, Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова, що становить 2 роки 4 місяці 27 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки, тобто стаж в сукупності становить 5 років 5 місяців 22 дні.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 (адреса: кв. АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 62 % суддівської винагороди судді, починаючи з 28.04.2023 року та зарахувати на поточний рахунок позивача відкритий у банківській установі.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: кв. АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі грн. ( гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.