про повернення позовної заяви
09 вересня 2024 року м. Київ № 752/13886/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., ознайомившись із матеріалами адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними та спонукання до вчинення певних дій.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 08.07.2024 адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними та спонукання до вчинення певних дій ухвалено передати на розгляд Київському окружному адміністративному суду.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до частини другої статті 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору виступають окремі правовідносини.
Похідною вимогою в розумінні пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Як вбачається з матеріалів позову, у ньому об'єднано вимоги позивача, що стосуються бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та зобов'язанням здійснити перерахунок основної пенсії за віком з використанням середньої заробітної плати за попередній рік замість трьох попередніх років, починаючи з 2014 року; перерахунок основної пенсії за віком з врахуванням коефіцієнту 1,35 для оцінки кожного року стажу та врахування мінімального основного стажу 20 років; нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за 2020,2021, 2022, 2023 року; щомісячної додаткової пенсії учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 2014 року. Водночас, заявлено вимоги: вилучити з тексту закону ст. 20 п.11 текст "..у межах середніх норм споживання, передбачених законом", як неконституційний та такий, що суттєво зменшує або відміняє пільгу. перестати користуватись цим обмеженням та зменшенням встановлених Законом норм пільг; відновити дію в Закону ст. 21 п.2) з встановленням реальної оцінки вартості путівок без доручення їх оцінювати кабміну, який завжди знає, що оцінка наших потреб це 0% від їхніх потреб; нарахувати та виплатити щомісячну додаткову пенсію як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 2014 року до сьогодні та продовжувати нраховувати.
Відтак, суд не знаходить підстав для розгляду заявлених позовних вимог в межах одного позову, зважаючи на відсутність єдиного предмету спору у справі.
Приписами частини 2 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України виключно суду, а не позивачу, з урахуванням положень частини першої цієї статті надано право за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ. Підставою для такого об'єднання в одне провадження декількох справ є виключно вимоги частини першої цієї статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом шостим частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
З огляду на вищевикладене та вищенаведені норми, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).
У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Керуючись статтями 169, 172, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними та спонукання до вчинення певних дій - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.