09 вересня 2024 року № 320/29219/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - ГУ ДПС у Київській області, відповідач) в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2022 № 136929-2408-1002/1, від 14.09.2022 № 421850-2408-1002, від 04.11.2022 № 136930-2408-1002/1, від 14.09.2022 №421851-2408-1002.
Ухвалою суду від 01 вересня 2023 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на порушенні вимог закону в частині змісту оскаржуваних рішень та порядку їх прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані рішення прийняті ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в межах Білоцерківської територіальної громади (м. Біла Церква) перебувають такі земельні ділянки:
- кадастровий номер 3220455500:06:005:0015, загальною площею 0,8679 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;
- кадастровий номер 3220455500:06:005:0016, загальною площею 0,94 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;
Відповідачем було сформовано та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення, щодо сплати земельного податку за вказаними земельними ділянками:
- за період 2018 - 2021 роки №136929-2408-1002/1 від 04.11.2022 на суму 87 083, 36 грн;
- за період 2018 - 2021 роки № 136930-2408-1002/1 від 04.11.2022 на суму 94 317, 72 грн;
- за період 2022 рік № 421850-2408-1002 від 14.09.2022 на суму 23 947, 90 грн;
- за період 2022 рік № 421851-2408-1002 від 14.09.2022 на суму 25 937, 34 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Позивач вказує, що вона звільнена від сплати земельного податку у відповідності до положень пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України (далі - ПК України) як пенсіонерка за віком.
Так, відповідно до підпункту 281.1.3 пункту 281.1 статті 281 ПК України від сплати податку звільняються пенсіонери (за віком).
Згідно з пунктом 281.2 статті 281 ПК України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Відповідно до пункту 281.3 статті 281 ПК України якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених пунктом 281.2 цієї статті, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі - заява про застосування пільги).
Як вже зазначалось, земельні ділянки, які перебувають у власності позивача, мають цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а тому не відносяться до видів, визначених пунктом 281.2 статті 281 ПК України.
Таким чином, позивачу не може бути надана пільга щодо сплати земельного податку для фізичних осіб, а тому протилежні доводи визнаються судом безпідставними.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.
Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Позивачу контролюючим органом нараховано земельний податок з фізичних осіб на підставі:
- за 2018 рік - рішення Білоцерківської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Біла Церква на 2018 рік» від 29 червня 2017 року №951-34-VII;
- за 2019 рік - рішення Білоцерківської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Біла Церква на 2019 рік» від 21 червня 2018 року №2409-53-VII;
- за 2020 рік - рішення Білоцерківської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Біла Церква на 2020 рік» від 27 червня 2019 року № 3986-73-VП;
- за 2021 рік - рішення Білоцерківської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Біла Церква на 2021 рік» від 15 липня 2020 року №5570-99-VІІ;
- за 2022 рік - рішення Білоцерківської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Біла Церква на 2022 рік» від 24 червня 2021 року №1000-14-VIII.
Суд звертає увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо визначення податкового зобов'язання.
Правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені у тому числі ПК України, є виключною правовстановлюючою компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не може перевірятись в межах розгляду даної справи.
У межах спірних правовідносин прийняті органом місцевого самоврядування рішення є нормативно-правовими актами, приписи яких зокрема змінюють для позивача права та обов'язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб'єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 01.02.2023 у справі № 2240/3410/18.
Крім того, постановою від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду зробив висновок, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів ПК України та оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв'язку з чим дія цього Закону не поширюється на такі рішення. Також зазначено, що як у ПК України, так і в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», або будь-якому іншому акті законодавства немає норм, якими б був визначений спосіб оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, не встановлено обов'язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.
За наведеного вище, оскільки неправомірність вказаних рішень не покладалася в основу підстав заявленого позову, а факт їх оскарження у судовому порядку відсутній, лише позиція позивача про їх протиправність не може бути підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Також у контексті доводів позивача, суд звертає увагу на те, що затримка у надісланні (врученні) контролюючим органом у встановлений підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строк оскаржуваних податкових повідомлень-рішень - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірних рішень, та не повинна сприйматись як безумовною підставою для висновку щодо їх протиправності і, як наслідок, для їх скасування.
Якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції, та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені ПК України.
Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку. У будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, жодним чином не впливає на його законність.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 по справі №820/1975/17, від 28.02.2020 у справі №804/4231/16.
Отже, оскільки доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.