12 вересня 2024 року Справа № 280/6240/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, третя особа), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.07.2024 №084650011659 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу;
зобов'язати відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення із заявою про призначення пенсії - з 24.06.2024.
На обґрунтування позовних вимов в адміністративному позові зазначає, що на момент подачі заяви про призначення пенсії його вік складав 56 років, страховий стаж складає понад 28 років, що підтверджено оскаржуваним рішенням, статус учасника бойових дій підтверджено відповідним посвідченням, що дає йому право на пільги встановлені законодавством України для учасників бойових дій. Зауважує, що це посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку. На підставі викладеного, вважає, що вказані обставини достовірно підтверджують те, що позивач є учасником бойових дій та має право на дострокове призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою судді від 15.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
29.07.2024 представником третьої особи через систему «Електронний суд» направлено до суду пояснення щодо позову або відзиву (вх. №35132), в яких посилається на ст. 9, 24, 44, 45, 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 1, 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, та вказує, що при умові досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років, основним документом, що дає право призначити достроково пенсію за віком, який підтверджує військову службу в період бойових дій, є посвідчення учасника бойових дій та довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення. Наголошує, що позивачем надано довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.06.2024 №2103 про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій строком 2 роки 6 місяців 7 днів, однак довідка не місить інформацію про період та місце бойових дій. Отже, вважає, що відповідач діяв відповідно до діючого законодавства, оскільки у довідці про проходження військової служби в період бойових дій відсутня інформація про період та місце бойових дій, призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідача немає правових підстав. На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, 29.07.2024 на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву (вх. №35263), у якому із посиланням на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2024 №413, Положення про організацію роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, зауважує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсій, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. Стверджує, що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.06.2024 та доданих до неї документів, рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 02.07.2024 №084650011659 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по віку, тому що заявником надано довідку про проходження військової служби від 11.06.2024 №2103, яка не відповідає вимогам Додатку №2 Порядку 637, а саме відсутня інформація про період та місце бойових дій. Таким чином, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 1986 - 1989 роки брав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан у період військової служби у лавах Радянської Армії.
Ці обставини підтверджуються: довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2103 від 11.06.2024, в якій вказано, що позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях) - 2 роки 6 місяців 7 днів; посвідченням до медалі "Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу" від 15.05.1988; грамотою Воїну-інтернаціоналісту від 28.12.1988; листом-подякою від 20.07.1988; подякою від лютого 1989 року; відзнакою Президента України пам'ятною медаллю "25 років виведення військ з Афганістану" від 10.10.2014 №765.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 24.04.1997 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
24.06.2024 через вебпортал ПФУ позивач подав заяву про призначення йому пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, органом, що приймав рішення за заявою про призначення пенсії, визначено ГУ ПФУ в Закарпатській області.
Так, ГУ ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення від 02.07.2024 №084650011659, відповідно до якого зазначено, що позивач не має право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідних документів, оформлених належним чином. На обґрунтування вказаного рішення зазначено, що вік заявника - 56 років 5 місяців, заявник не працює, страховий стаж заявника становить 28 років 11 місяців 15 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими до заяви документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Заявником надано довідку про проходження військової служби від 11.06.2024 №2103, яка не відповідає вимогам Додатку №2 Порядку №637, а саме відсутні інформація про період та місце бойових дій. Право на отримання пенсійної виплати - 30.12.2030.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії на підставі згаданої довідки, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 8 Закон № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Досягнення позивачем необхідного пенсійного віку (55 років) та наявність у нього необхідного стажу (25 років) не є спірним у даній справі.
Зі змісту оскарженого рішення, підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу на умовах пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV слугувало надання ним довідки про проходження військової служби від 11.06.2024 №2103, яка не відповідає вимогам Додатку №2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу № 637 від 12.08.1993, а саме відсутні інформація про період та місце бойових дій, про що також зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком згідно з пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV суд бере до уваги Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно підпункту 6 пункту 2.1 Порядку № 22-1 документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком є, зокрема, документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації; посвідчення учасника бойових дій.
Аналіз наведеної норми Порядку № 22-1 свідчить про те, що документами, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є один із зазначених вище документів, оскільки обов'язку позивача надавати всі документи в сукупності Порядком 22-1 не передбачено.
До заяви про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій позивачем додано: посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданим 24.04.1997 ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_5 12.05.1986; довідку ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2103 від 11.06.2024, в якій вказано, що позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях) - 2 роки 6 місяців 7 днів; трудову книжку серії НОМЕР_3 , відповідно до записів № 3, 4 якої 05.05.1986 позивач був звільнений з у зв'язку з призовом на військову службу, яку проходив в період з 12.05.1986 по 16.06.1989; посвідчення до медалі "Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу" від 15.05.1988; грамоту Воїну-інтернаціоналісту від 28.12.1988; лист-подяку від 20.07.1988; подяку від лютого 1989 року; відзнаку Президента України пам'ятною медаллю "25 років виведення військ з Афганістану" від 10.10.2014 №765.
Судом досліджено військовий квиток позивача та встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , у період з 03.11.1986 по 15.05.1989 позивач брав участь у боях, бойових походах, партизанських загонах і винищувальних батальйонах та має право на пільги, встановлені постановою Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СССР № 59-17 від 17.01.1983 (пункт 18 військового квитка).
Суд зауважує, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації Верховною Радою України прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX.
Тобто, починаючи з 23 грудня 2022 року (набрання чинності цього закону), правові відносини з російською федерацією та Республікою Білорусь зупинені офіційно, відтак жодні запити на отримання правової допомоги виконуватись не будуть. Дія Конвенції 1993 року не застосовується у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь й щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у вказаних країнах, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Це свідчить про те, що отримати інформацію з Центрального архіву міністерства оборони російської федерації щодо участі позивача у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан неможливо.
Отже, позивач через об'єктивні, незалежні від нього обставини не в змозі надати довідку, якою підтверджується його участь в бойових діях в Демократичній республіці Афганістан.
Разом з тим, позивачем до матеріалів справи долучено довідку ІНФОРМАЦІЯ_3 № 2103 від 11.06.2024, в якій вказано, що позивач проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях) - 2 роки 6 місяців 7 днів.
В свою чергу, частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
За приписами статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України (абзаци перший та третій); військовозобов'язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій; військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій; військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР.
На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, до якого включено Афганістан у період квітень 1978 року - грудень 1989 року.
Як вже зазначав суд, військовий квиток позивача містить запис про його участь в бойових діях в період з 03.11.1986 по 15.05.1989 в складі Військової частини НОМЕР_4 у Демократичній республіці Афганістан.
Разом з тим, факт участі позивача у бойових діях уже був встановлений державою під час вирішення питання про наявність підстав для видачі позивачу посвідчення учасника бойових дій.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (надалі - Положення № 302).
Пунктом 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону № 3551-XII до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Учасникам бойових дій (стаття 6 Закону № 3551-XII) видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій».
Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Отже, повноваження щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, в тому числі й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії, належать органам, які видають «Посвідчення учасника бойових дій».
Відповідно до пункту 7 Положення № 302 такими органами є Мін'юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужби за місцем реєстрації ветерана.
Таким чином, «Посвідчення учасника бойових дій» є належним документом, що підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі й пільгами щодо дострокового призначення пенсії.
Посвідчення позивача серії НОМЕР_1 , видане 24.04.1997 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є чинним, недійсним та скасованим у встановленому порядку не визнавалось. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2018 у справі № 591/3086/16-а зазначив, що участь військовослужбовця у бойових діях може підтверджуватись і фактом набуття статусу учасника бойових дій у розумінні статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та відповідним посвідченням».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.08.2018 у справі № 295/1129/17.
Відтак, зазначене посвідчення підтверджує те, що позивач є військовослужбовцем, який брав участь у бойових діях, та є документом, який надає йому право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 02.07.2024 №084650011659 про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону № 1058-ІV, яка визначає загальні умови щодо строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суд акцентує, що на дату звернення до пенсійного органу позивач досяг 56 років, його страховий стаж становив 28 років 11 місяців 15 днів, про що саме зазначено у спірному рішенні про відмову в призначенні пенсії.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.
З огляду на вищевикладене, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що слід зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області призначити позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV, з дати звернення із заявою про призначення пенсії - 24.06.2024.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 15.07.2024 позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 968,96 грн до ухвалення судового рішення в справі.
Відповідно до частини 2 статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 02.07.2024 №084650011659 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 24.06.2024.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак