Окрема думка судді ОСОБА_1
до постанови колегії суддів
Касаційного кримінального суду Верховного Суду
від 25 липня 2024 року
у справі № 754/14378/19 (провадження № 51-6440км23)
1. Я погоджуюся із рішенням колегії залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій про виправдання ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 191 та частиною 1 статті 366 КК.
2. Однак я вважаю, що це рішення мало бути прийняте на інших підставах.
3. За статтею 191 КК ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що при виконанні договору підряду заволодів 45 723,08 грн, належними замовнику, шляхом зловживання своїм службовим становищем, включивши до акту приймання виконаних робіт, крім іншого, й неповно виконані роботи на цю суму, чим вчинив злочин, передбачений статтею 366 КК.
4. Я вважаю, що Суд мав підтвердити виправдувальний вирок через відсутність у цих обставинах складу злочину, незалежно від їхньої доведеності чи недоведеності.
5. Суд вже неодноразово повторював, що обов'язковою складовою злочину, передбаченого статтею 191 КК, є наявність у обвинуваченої особи спеціальних повноважень щодо розпорядження відповідним майном. У випадку обвинувачення за цим положенням закону має бути доведено, що обвинувачений мав такі повноваження або мав владні повноваження, які давали можливість впливати на осіб, яким це майно ввірене чи у віданні яких перебуває.[1]
6. У цій справі сторона обвинувачення не лише не довела, але й не намагалася довести, що виправданий в силу службового становища мав можливості впливати на управління коштами замовника і використав ці можливості для обернення майна на свою користь.
7. Обвинувачення помилково вважало, що оскільки він був службовою особою в підприємстві-підряднику, цього достатньо для обвинувачення його у зловживанні службовим становищем при заволодінні коштами замовника. Однак ця хибна думка не враховує, що його службові повноваження обмежувалися лише управлінням майном підприємства-підрядника, і зовсім не поширювалися на майно замовника.
8. Таким чином, сторона обвинувачення від самого початку не мала підстав для обвинувачення за статтею 191 КК.
9. Також в цій справі немає підстав для обвинувачення за статтею 366 КК.
10. Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
11. У цій справі між юридичними особами було укладено договір, який був виконаний підрядником, що підтверджено відповідним актом, який замовник підписав після того, як перевірив відповідність відомостей в акті фактично виконаним роботам і не заявив будь-яких претензій.
12. Тому тут з самого початку не було підстав ставити під сумнів засвідчені замовником факти, пов'язані із виконанням робіт.
13. Я вважаю, що Суд мав в черговий раз роз'яснити положення статей 191 та 366 КК, щоб не заохочувати органи правопорядку до марного витрачання суспільних фондів на безглузді розслідування.
Суддя ОСОБА_3
[1] Постанови Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 517/639/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/92021190; від 14 вересня 2023 року у справі № 503/700/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/113560996; від 16 квітня 2024 року у справі № 404/6810/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/118558646; ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2013 року у справі № 5?5728км12, https://reyestr.court.gov.ua/Review/29418730; ухвала Верховного Суду України від 5 липня 2011 року у справі № 5-1201км11, https://reyestr.court.gov.ua/Review/16938314