12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 202/21170/23
провадження № 51-1086ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги потерпілого ОСОБА_4 про зобов'язання уповноваженого прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури (керівника обласної прокуратури або його перших заступників чи заступників) провести особистий прийом потерпілого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України ( далі - КК).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою потерпілого
ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки вищевказане рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
ОСОБА_6 , не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, та вважаючи його постановленим, зокрема, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону,порушує питання про його перегляд у касаційному порядку.
Колегія суддів, перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, додані до неї копії судових рішень, дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Процедура перегляду судових рішень регламентована Розділом V КПК та встановлює розумні обмеження щодо оскарження певної категорії судових рішень. Такої ж позиції притримується Конституційний Суд України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Як убачається зі змісту ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2024 року, у задоволенні скарги потерпілого ОСОБА_4 про зобов'язання уповноваженого прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури (керівника обласної прокуратури або його перших заступників чи заступників) провести особистий прийом ОСОБА_4 було відмовлено.
Разом з цим, вказана ухвала не зазначена у переліку судових рішень, передбаченому ст. 392 КПК, які підлягають апеляційному оскарженню.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.
Таким чином, суддя апеляційного суду, встановивши, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з приписами ч. 4 ст. 399 КПК, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 .
Про те, що доступ до правосуддя не є абсолютним указується у практиці Європейського суду з прав людини і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури (пункт 41 рішення у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші).
З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність їх перевірки за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від
30 серпня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3