12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 146/556/23
провадження № 51-4209 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року щодо нього,
установив:
Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2024 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 4362 КК України і визначено остаточне покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року, за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого, вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , вказуючи на незаконність оскаржуваних судових рішень, порушує питання про їх скасування і закриття кримінального провадження.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого належить залишити без руху, встановивши йому строк для усунення недоліків, з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України, у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК України, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Таке обґрунтування має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України, згідно з якими підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді у суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Проте засуджений подав касаційну скаргу без додержання зазначених вимог кримінального процесуального закону.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень і закриття кримінального провадження, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, водночас обґрунтовує свої вимоги лише через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вказуючи на невинуватість у вчиненні кримінальних правопорушень за які його засуджено.
Проте фактичні обставини кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 438 КПК України не є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто під час здійснення касаційного провадження суд касаційної інстанції не уповноважений скасовувати чи змінювати оскаржувані судові рішення через невідповідність викладених у них висновків фактичним обставинам справи, а виходить із обставин, встановлених в оскаржуваних судових рішеннях.
Водночас вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
Однак засуджений не вказує, які порушення допустив суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок в апеляційному порядку за скаргою захисника.
Відповідно до ч. 5 ст. 427 КПК України, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Проте до касаційної скарги не додано копій оскаржуваних судових рішень.
Наявність вказаних недоліків унеможливлює відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення.
Враховуючи наведе, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що касаційну скаргу засудженого належить залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
При повторному зверненні до суду касаційної інстанції засудженим має бути підтверджено, що він не пропустив цей строк.
Керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2024 року щодо нього залишити без руху, надавши скаржнику п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.
У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3