12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 629/133/23
провадження № 51 - 4190 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання, яке по суті є касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
встановив:
Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 листопада 2023 року ОСОБА_4 , раніше неодноразово судимого, останній раз 01 лютого 2023 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст.ст. 70, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання у виді 1 місяця позбавлення волі за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2023 року, та остаточно призначено покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі.
Вказаним вироком засуджено неповнолітнього ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК, рішення щодо якого не оскаржуються.
Рішенням Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання.
ОСОБА_4 призначено покарання за ч. 2 ст. 187 КК у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання у виді 1 місяця позбавлення волі за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2023 року, та остаточно призначено покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Зі змісту клопотання, яке по суті є касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 вбачається, що він порушує питання про перегляд вироку апеляційного суду щодо нього в касаційному порядку, проте її подано без додержання вимог, передбачених ст. 426-427 КПК, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ч. 1 ст. 429 КПК.
Статтею 427 КПК встановлені вимоги, яким має відповідати касаційна скарга. Зокрема, у касаційній скарзі зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; перелік матеріалів, які додаються. Також, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Засудженому слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, не погоджується з судовим рішеннями суду апеляційної інстанції, однак не наводить обґрунтування незаконності оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст. 438 КПК з урахуванням ст. 412-414 КПК.
Касаційна скарга не містить посилань на обставини, які не були враховані судом апеляційної інстанції під час постановлення ним рішення, а відповідно до цього й на порушення положень матеріального і процесуального законів, які, на думку засудженого, були допущені апеляційним судом.
Крім того, усупереч положенням ч. 5 ст. 427 КПК засуджений не долучив до касаційної скарги копію оскаржуваного судового рішення. Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 КПК та розглянутийого касаційну скаргу по суті.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Водночас Суд роз'яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись через адміністрацію установи виконання покарань до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху і встановити п'ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3