12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 785/10234/22
провадження № 51 - 4210 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, за вироком Подільського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року ОСОБА_4 засуджено: за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього належного йому майна. За ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 вбачається, що він порушує питання про перегляд вироку місцевого та ухвали апеляційного судів щодо нього в касаційному порядку, проте її подано без додержання вимог, передбачених ст. 426-427 КПК, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху на підставі ч. 1 ст. 429 КПК.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Засудженому слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, не погоджується з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, однак не наводить обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог ст. 438 КПК з урахуванням ст. 412-414 КПК.
Касаційна скарга не містить посилань на обставини, які не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій під час постановлення ними рішень, а відповідно до цього й на порушення положень матеріального і процесуального законів, які, на думку засудженого, були допущені місцевим та апеляційним судами.
Водночас у касаційній скарзі вказується на неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК), що відповідно до ст. 433, 438 КПК не є предметом перегляду касаційним судом.
Також у поданій скарзі засуджений не зазначає, в чому полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону в силу вимог ст. 419 КПК, на його думку, було допущено цим судом, які доводи апеляційних скарг сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.
До того ж, позиція засудженого є незрозумілою та непослідовною, оскільки як убачається з касаційної скарги, ОСОБА_4 у своїй скарзі, вказуючи у вступній та мотивувальній частині на оскарження вироку місцевого та ухвали апеляційного судів, однак у прохальній частині просить скасувати лише ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд справи судом апеляційної інстанції, чим допустив суперечності.
Крім того, усупереч положенням ч. 5 ст. 427 КПК засуджений не долучив до касаційної скарги копії оскаржуваних судових рішень. Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 КПК та розглянутийого касаційну скаргу по суті.
Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Водночас Суд роз'яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись через адміністрацію установи виконання покарань до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, в порядку п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху і встановити п'ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3