11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 757/30409/21-ц
провадження № 61-10511ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув заявлений у доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 відвід судді Верховного Суду Фаловській Ірині Миколаївні від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органами державної влади,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив стягнути компенсацію майнової шкоди у розмірі неотриманої двокімнатної квартири на суму 2 891 626,70 грн та моральної шкоди у розмірі 700 000 грн.
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 22 червня 2023 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 17 січня 2024 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року залишив без змін.
22 липня 2024 року на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М., судді, які входять до складу колегії: Сердюк В. В.,
Карпенко С. О.
Верховний Суд ухвалою від 26 червня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва
від 22 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 17 січня 2024 року залишив без руху. Надав заявнику для усунення недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
01 серпня 2024 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких заявив відвід судді Верховного Суду Фаловській І. М. з підстав сумнівів у її неупередженості та об'єктивності.
Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2024 року заявлений у додаткових поясненнях у справі ОСОБА_1 відвід судді Фаловській І. М. визнав необґрунтованим. Заявлений ОСОБА_1 відвід судді Фаловській І. М. передав іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2024 року для розгляду зазначеної заяви
ОСОБА_1 визначено суддю-доповідача Краснощокова Є. В.
Верховний Суд ухвалою від 05 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М. відмовив.
06 серпня 2024 року матеріали касаційного провадження повернуто судді Фаловській І. М.
Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2024 року продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
09 вересня 2024 року на офіційну електронну адресу Касаційного цивільного суду надійшли доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 , в яких ОСОБА_1 вдруге заявив відвід судді Верховного Суду Фаловській І. М. з підстав сумнівів у її неупередженості та об'єктивності.
ОСОБА_1 повторно заявлений відвід обґрунтовує тим, що у нього наявна впевненість у неспроможності та упередженості судді Фаловської І. М. Заявник вказує, що лише наявність сумніву у скаржника та навіть сторонньої особи є підставою за пунктом 2.5 Бангалорських принципів для відводу судді.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
ЄСПЛ зазначив, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (справа Гаусшильдта, № 11/1987/134/188).
Крім того, пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об'єднаних Націй від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.
Згідно з третім показником «Чесність та непідкупність» Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов'язків. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача (пункт 3.1.); спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів. Недостатньо просто чинити правосуддя, потрібно робити це відкрито для суспільства (пункт 3.2.).
Суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана (пункт 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи від 01 січня 2001 року «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів»).
Відповідно до об'єктивного критерію потрібно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть існувати побоювання учасників справи при розгляді справи щодо відсутності безсторонності у певного судді, що об'єктивно виправдані.
Щодо оцінки наявності підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, то відсутні підстави стверджувати, що суддя Верховного Суду Фаловська І. М. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36,
37 ЦПК України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Частиною першою статті 39 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною другою статті 2 ЦПК України передбачено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як на підставу для відводу судді Верховного Суду Фаловської І. М. заявник посилається на ті ж самі обставини, які були вказані у раніше поданій заяві ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Фаловської І. М., а саме: впевненість заявника у неспроможності та упередженості судді
Фаловської І. М. під час розгляду справи за касаційною скаргою
ОСОБА_1 .
Також заявник повторно вказує, що, на його думку, він не зобов'язаний надавати докази або обґрунтовувати відвід судді, достатньо наявності сумніву у скаржника та навіть сторонньої особи, а не доказу чи обґрунтовування для суду, що є підставою за пунктом 2.5 Бангалорських принципів для відводу судді.
Вказані доводи ОСОБА_1 були належним чином оцінені в ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2024 року щодо відмови в задоволенні заяви про відвід судді Верховного Суду Фаловській І. М.
Згідно з частиною п'ятою статті 39 ЦПК України, якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Положеннями частин першої-третьої статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, зокрема, дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Враховуючи, що підставами заявленого вдруге відводу судді фактично є незгода ОСОБА_1 з попередніми процесуальними рішеннями про відмову у відводі судді Верховного Суду Фаловській І. М., а доводи повторно поданої заяви про відвід вказаної судді вже були предметом розгляду судом та є безпідставними, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 33, 36, 39, 44, 260 ЦПК України, -
Заявлений у доповненнях до касаційної скарги ОСОБА_1 відвід судді Верховного Сулу Фаловській Ірині Миколаївні від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органами державної влади, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська