12.09.24
22-ц/812/866/24
Провадження № 22-ц/812/866/24
іменем України
11 вересня 2024 року м. Миколаїв
справа № 490/6790/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Крамаренко Т.В., Царюк Л.М.,
із секретарем - Ковальським Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відмову від її позову до
ОСОБА_2
про поділ майна подружжя, заявленої при розгляді апеляційної скарги
ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 26 квітня 2024 року суддею Шолох Л.М. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до
ОСОБА_2
про поділ майна подружжя,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом.
Позивачка зазначала, що з вересня 2004 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У середині травня з засобів масової інформації вона довідалася про кримінальне переслідування відносно чоловіка, якого було затримано правоохоронними органами. У подальшому відносно чоловіка застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а пізніше - альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 75 000 000 грн. У зв'язку з неможливістю сплати застави чоловік перебуває під вартою. Якщо у подальшому розмір застави буде зменшено, то її сплата суттєво позначиться на матеріальному стані та сімейному бюджеті родини.
Для забезпечення майбутньої конфіскації майна, для збереження речових доказів у кримінальному провадженні арештовані та заблоковані всі активи відповідача, у тому числі ті, що належать йому на праві спільної сумісної власності з позивачкою, а також банківські вклади, рахунки, заробітна плата, готівка.
Посилаючись на придбання майна під час перебування у шлюбі, позивачка ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право особистої приватної власності на 2/3 частини житлового будинку та грошових коштів, як готівкових, так і наявних на банківських картах. Відповідачу ОСОБА_2 виділити 1/3 частину спільного майна подружжя.
Отже, позивачка просила відступити від засади рівності часток подружжя з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Такими обставинами позивачка вважала стан здоров'я сина ОСОБА_4 , який із народження має тяжке захворювання та потребує постійного спеціалізованого контролю за здоров'ям, лікування та медичного спостереження; навчання доньки у Національному університеті «Одеська юридична академія», що потребує матеріальної допомоги у тому числі з оплати контракту.
Відповідач ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Старосту І.І., подав заяву про визнання обставин позову та позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2024 року позов задоволено частково. У порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності по частині житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , та визнано за сторонами право на грошові кошти по частині за кожним.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з засад рівності часток подружжя у спільному майні, та з відсутності визначених статтею 70 СК України підстав для відступлення від цих засад.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині поділу між подружжям грошових коштів, розміщених на рахунках ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_2 № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 в АТ «Райфайзен банк», суд посилався на недоведеність матеріалами справи наявності у сторін таких рахунків.
Крім цього суд послався на обов'язок перевіряти наявність підстав для задоволення позовних вимог у разі визнання відповідачем позову. Не знайшовши підстав для задоволення позову, суд відмовив ОСОБА_2 у прийнятті його визнання позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Бердникову К.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила рішення змінити, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апелянт посилалась на безпідставне неприйняття судом визнання відповідачем позову та порушення приписів статті 206 ЦПК України.
Зокрема, згідно приписів частини четвертої статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Однак, урахувавши визнання відповідачем позовних вимог, суд вважав за можливе розглянути справу у підготовчому судовому засіданні. При цьому, не прийнявши визнання відповідачем позову, суд не продовжив судовий розгляд для повного та всебічного дослідження обставин справи.
Крім цього позивачка вважає безпідставною відмову у відступленні від загального правила рівності часток подружжя у спільному майні та вказує на те, що достатньою підставою для цього є незадовільний стан здоров'я сина сторін, що супроводжується значними матеріальним витратами, які несе позивачка оскільки з нею проживає дитина. А також навчання доньки сторін на контрактній формі у Національному університеті «Одеська юридична академія», що також потребує значних коштів та напряму залежить від оплати за контрактом із навчальним закладом.
Також апелянт зазначала, що суд безпідставно послався на судове рішення зі стягнення аліментів на утримання дітей, оскільки їх стягнення не свідчить про отримання аліментів позивачкою.
З 16 травня 2023 року сторони не ведуть спільного господарства, мають окремий бюджет, відповідач припинив виконання своїх батьківських обов'язків. Після затримання відповідача та взяття його під варту матеріальна допомога з його боку припинилась повністю. Усі кошти відповідача арештовані в межах кримінального провадження. Кримінальне переслідування відповідача свідчить про невизначеність у часі коли фінансове та майнове становище відповідача буде відновлено до стану, що існував до порушення відносно нього кримінальної справи.
За таких обставин дії позивачки спрямовані на забезпечення майнових прав та інтересів дітей, оскільки кримінальне переслідування відповідача не повинно негативно вплинути на їхній усталений та звичний спосіб життя і розвитку та позбавити їх можливості реалізації життєвих планів.
Щодо висновку суду про недоведеність існування у позивачки ОСОБА_1 банківських рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 в АТ «Укрсиббанк», та рахунків ОСОБА_2 № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 в АТ «Райфайзен банк», такий висновок апелянт вважає помилковим та таким, що у достатній мірі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Узагальнені доводи інших учасників
Відповідач ОСОБА_2 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Бердникова К.О., діючи від імені позивачки ОСОБА_1 , подала заяву про відмову від позову.
Заява підписана позивачкою ОСОБА_1 та у ній зазначено, що наслідки відмови від позову їй роз'яснені та зрозумілі.
Позиція апеляційного суду
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з вимогами частин першої-третьої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно з вимогами статті 373 ЦПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Заява ОСОБА_1 про відмову від позову, подана її представником - адвокатом Бердниковою К.О., відповідає вимогам статті 206ЦПК України. Підстав, за яких суд не приймає відмову позивача від позову, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За такого наявні підстави для постановлення ухвали про прийняття відмови позивача від позову з одночасним визнанням нечинним оскаржуваного рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 206, 373, 374, 381 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відмову від її позову до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - прийняти.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнати нечинним.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Бердниковою Катериною Олександрівною, закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: Т.В.Крамаренко
Л.М.Царюк