Справа №705/1662/24
2/705/1421/24
11 вересня 2024 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Гудзенко В.Л.
при секретарі судового засідання Музичук Л.В.
за участі: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Умань в режимі відеоконференції матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 , що поданий представником позивача - адвокатом Шаховим О.М. до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_3 звернулася через свого представника -адвоката Шахова О.М. до суду з позовом до ОСОБА_4 та ПАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.10.2023 о 15 год. 00 хв. на 599 км. + 450 м а/д М-30, Уманський район Черкаська область ОСОБА_4 керуючи автомобілем «ЗАЗ 1102», д.н.з НОМЕР_1 , здійснюючи поворот ліворуч, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., перед початком руху водій не переконався, що це буде безпечно, створив аварійну ситуацію автомобілю, що рухався в попутному напрямку, що призвело до дорожньо- транспортної пригоди, автомобіль «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , з'їхав в кювет, лісосмугу та здійснив перекидання на правий бік. В результаті чого автомобіль «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, а водія ОСОБА_3 було доставлено до Уманської ЦРЛ. Водій і пасажир автомобіля «ЗАЗ 1102», д.н.з НОМЕР_1 , тілесних ушкоджень не отримали та автомобіль механічних пошкоджень не отримав. Своїми діями водій автомобіля «ЗАЗ 1102», д.н.з НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122 КУпАП. 19.10.2023 позивач звернулася до ФОП ОСОБА_5 з заявою про встановлення вартості матеріального збитку та встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 . 05.12.2023 Уманський міськрайонний суд Черкаської області виніс постанову у справі № 705/5622/23, якою провадження у справі відносно ОСОБА_4 було закрито та під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_4 сплатив штраф за порушення ст..122 КУпАП, тобто відповідач визнав свою вину за вчинення ДТП. 19.10.2023 ОСОБА_3 оплатила вартість експертизи в сумі 8000 грн. Відповідно до звіту № А10-27 від 04.11.2023 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , проведеної ФОП ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ автомобіля складає 860327 грн. 65 коп. Загальна вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_3 - 953798 грн. 65 коп. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована ПАТ «СГ «ТАС». 13.10.2023 позивач звернулася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, однак 26.10.2023 їй було відмовлено в такій виплаті. З метою врегулювання спору ОСОБА_3 неодноразово зверталася до відповідачів з питанням щодо ремонту автомобіля в досудовому порядку, однак результати виявилися марними, тому позивач вимушена звернутися до суду з відповідним позовом. Позивач просила суд стягнути з ПАТ «Страхова Група «ТАС» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі суми страхового відшкодування, в сумі 160000 грн. та стягнути з ОСОБА_4 шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 793798, 65 грн. Також позивач у позовній заяві зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у тому числі судові витрати на професійну правничу допомогу, вартості експертного висновку, що складають 38000 грн. та вказала, що докази сплати судових витрат та їх розрахунок, будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
09.04.2024 ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області було відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
07.05.2024 на адресу суду від АТ «СГ «ТАС» надійшла заява про те, що 01.05.2024 страхова компанія виплатила ОСОБА_3 , згідно умов Полісу АР/8656559 від 24.08.2023, страхове відшкодування в сумі 158400 грн. (160000 грн. - ліміт згідно Полісу АР/8656559 від 24.08.2023; 1600 грн. - франшиза згідно Полісу АР/8656559 від 24.08.2023).
08.05.2024 на адресу суду від представника відповідача-адвоката Кушнеренко І.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказував, що позивач має довести, що саме з вини ОСОБА_4 та саме його автомобілем спричинено шкоду ОСОБА_3 . Посилання позивача про те, що ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні ДТП сплативши суму штрафу за ст.. 122 КУпАП не відповідає дійсності. Уманським міськрайонним судом Черкаської області розглядалася справа про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 122 КУпАП. Постановою поліцейського ВПП № 2 серії БАД № 346812 від 06.10.2023 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності. При цьому, вказана постанова не містить інформації, що ОСОБА_4 порушив вимоги п.10.1 ПДР України, а також те, що внаслідок його дій створена аварійна обстановка для інших учасників руху. Працівник поліції, який розглядав справу не вбачав в діях ОСОБА_4 порушень ПДР України, окрім вимог дорожньої розмітки 1.1. ОСОБА_4 не заперечує того факту, що порушив вимоги дорожньої відмітки п.1.1, за що і був притягнутий до адміністративної відповідальності, проте заперечує той факт, що його дії призвели до того, що автомобіль позивача з'їхав в кювет та отримав механічні пошкодження. Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області закрито провадження у справі № 705/5622/23 та у тексті постанови взагалі не вказано про встановлення вини водія у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП. Судом не надано жодної оцінки того, чи пов'язані пошкодження автомобіля «Лексус» з діями ОСОБА_4 . У відзиві вказує, що ОСОБА_4 вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, проте вказана обставина не свідчить про те, що він створив аварійну ситуацію. Таким чином матеріали справи не містять жодного доказу, що саме через дії або бездіяльність відповідача позивачу завдано матеріальну шкоду.
17.05.2024 ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області позовну заяву ОСОБА_3 в частині позовних вимог до ПАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- залишено без розгляду, у зв'язку з добровільною сплатою страхового відшкодування.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, довірила свої інтереси в суді представляти адвокату Шахову О.М.
Представник позивача -адвокат Шахов О.М. в судовому засіданні посилаючись на обставини, що викладені у позові, просив вимоги позову задовольнити. Пояснив, що відносно позивача жодного протоколу працівниками поліції про порушення ОСОБА_3 ПДР складено не було.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, довірив свої інтереси в суді представляти адвокату Кушнеренку І.В.
Представник відповідача -адвокат Кушнеренко І.В. в судовому засіданні вказував, що ОСОБА_4 позов не визнає та заперечує проти його задоволення. Зазначив, що постановою поліцейського ВПП №2 серія БАД №346812 від 06.10.2023 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови, 06.10.2023 о 15.00 годині на 539км-450м а/д М-30 ОСОБА_4 здійснив поворот ліворуч перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 та порушив ПДР України. ОСОБА_4 оплатив штраф, який було зазначено у вказаній постанові. Разом з тим, вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить жодної інформації про те, що ОСОБА_4 порушив вимоги п.10.1 ПДР України, а також те, що в наслідок його дій створено аварійну обстановку для інших учасників дій, зокрема для позивача, відсутні відомості про будь-які пошкодження транспортних засобів, спричинення кому-небудь тілесних ушкоджень тощо. Працівник поліції, який розглядав вказану справу про адміністративне правопорушення, не вбачав в діях ОСОБА_4 порушення інших ПДР, окрім вимог дорожньої розмітки 1.1. ОСОБА_4 не заперечує, що допустив порушення вимог дорожньої розмітки 1.1, за що і був притягнутий до адміністративної відповідальності, проте заперечує той факт, що саме його дії призвели до того, що автомобіль позивача з'їхав в кювет та отримав там механічні пошкодження. Крім того постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2023 провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП закрито. Також матеріали цивільної справи не містять будь-яких доказів, що саме через дії відповідача позивачу завдано матеріальну шкоду.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2023 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , за ознаками ч.5 ст.122 КУпАП - закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення.
Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. відповідно до постанови поліцейського ВПД № 2 Макогоненко С.М. від 06.10.2023.
19.10.2023 позивач звернулася до ФОП ОСОБА_5 з заявою про встановлення вартості матеріального збитку та встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 .
19.10.2023 ФОП ОСОБА_5 складено дефектну відомість огляду транспортного засобу автомобіля «Lexus NX 200».
Відповідно до звіту № А10-27 від 04.11.2023 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , проведеної ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ автомобіля складає 860327 грн. 65 коп. в т.ч. ПДВ 20% за винятком вартості ремонтно-відновлюваних робіт. Загальна вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_3 - 953798 грн. 65 коп. ( у тому числі 93471 грн. величина втрати товарної вартості автомобіля).
Відповідно до платіжної інструкції ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_5 кошти у розмірі 8000 грн. за проведену експертизу згідно рахунку-фактури № 189 від 19.10.2023.
ОСОБА_4 застрахував свою відповідальність згідно полісу № АР /8656559 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ОСОБА_3 було виплачено 158400 грн. страхового відшкодування (1600 грн. -франшиза).
20.10.2023 ОСОБА_3 звернулася до АТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування, в якій просила здійснити виплату страхового відшкодування шкоди заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 . під час ДТП, яке відбулося з вини водія автомобіля ЗАЗ 1102 д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 .
Як вбачається із заяви представника АТ «СГ «ТАС» та долучених до неї документів, що 01.05.2024 страхова компанія виплатила ОСОБА_3 , згідно умов Полісу АР/8656559 від 24.08.2023, страхове відшкодування в сумі 158400 грн. (160000 грн. - ліміт згідно Полісу АР/8656559 від 24.08.2023; 1600 грн. - франшиза згідно Полісу АР/8656559 від 24.08.2023).
У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. за N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18) зроблено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України.
Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого необхідно розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов'язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18) та від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
Слід зазначити, що працівники поліції під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.10.2023 склали два протоколи відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 122 та ч.5 ст.122 КУпАП. Відносно ОСОБА_3 жодного протоколу складено не було, будь-яких порушень ПДР останньою не встановлено.
Разом з цим, як зазначено у постанові Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2023, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №185484 від 06.10.2023, ОСОБА_4 06.10.2023 року о 15 годині 00 хвилин на 599 км+450 м а/д М-30 Уманський район, керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, д.н. НОМЕР_1 , здійснюючи поворот ліворуч пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. перед початком руху, в одній не переконався, що це буде безпечно, створивши аварійну ситуацію автомобілю, що рухався в попутному напрямку, що спричинила ДТП автомобілю Lexus д.н. НОМЕР_2 , який з'їхав в кювет, лісосмугу, та здійснив перекидання на правий бік, автомобіль Лексус д.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, а водія доставлено до Уманської ЦРЛ, водій і пасажир ЗАЗ 1102 д.н. НОМЕР_1 , тілесних ушкоджень не отримали, механічних пошкоджень теж. Своїми діями водій порушив вимоги п.10.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.122 КУпАП.
Також судом було встановлено, що відносно ОСОБА_4 поліцейським ВПД №2 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Макогоненком С.М. винесено постанову серії БАД №346812 від 06.10.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.122 КУпАП. Згідно постанови 06.10.2023 о 15.00 год на 539 км+150м а/д М-30 ОСОБА_4 , керуючи ТЗ ЗАЗ1102 д.н. НОМЕР_1 , здійснив поворот ліворуч через перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.49, чим порушив ПДР України. ОСОБА_4 вказана сума штрафу сплачена, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0234910477 від 17.10.2023. Отже, наявними матеріалами підтверджено, що 06.10.2023 року працівниками поліції було притягнуто ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.122 КУпАП, що мало місце за тих самих обставин, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №185484 від 06.10.2023.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 , за ознаками ч.5 ст.122 КУпАП закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, а не за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).
Поряд з цим, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
Як зазначено у п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Згідно з п. 4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.
Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092.
Ураховуючи викладене, звіт про оцінку колісного транспортного засобу № А10-27 від 04.11.2023 є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Суд критично оцінює зазначене у відзиві твердження представника відповідача щодо того, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та створенням аварійної обстановки, оскільки належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача до суду не надано. Крім того, відповідачем до відзиву на позов не додано жодних доказів в підтвердження викладених у ньому обставин та не заявлено клопотань про витребування доказів та призначення експертизи у визначеному законодавством порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує потерпілого визначати розмір збитків, які підлягають відшкодуванню, відповідно до вже сплаченої реальної вартості виконання відповідних відновлювальних робіт.
Відповідно до п. 2.3 Методики вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до п.8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судоми цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п.2 ч.2 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
На підтвердження понесення позивачем судових витрат пов'язаних із залученням експерта, позивачем надано звіт № А10-27 від 04.11.2023 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , проведеної ФОП ОСОБА_5 та платіжну інструкцію за проведення вказаної оцінки експерта, згідної якої позивачем було сплачено 8000 грн.
Суд вважає, що сплачені позивачем кошти в сумі 8000 грн. з оплати виконання робіт по проведенню оцінки автомобіля та складення звіту № А10-27 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , проведеної ФОП ОСОБА_5 підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач у позові вказує, що вона звільнена від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 08.06.2017.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Враховуючи те, що позивачем не було сплачено судового збору при подачі позову до суду, оскільки вона звільнена від його сплати, позов підлягає до задоволення, тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст.4,13,76,77,81,141,258-265, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 , що поданий представником позивача - адвокатом Шаховим О.М. до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти, в якості відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 793798,65 (сімсот дев'яносто три тисячі сімсот дев'яносто вісім гривень шістдесят п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 витрати з оплати виконання робіт по проведенню оцінки автомобіля та складення звіту № А10-27 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , проведеної ФОП ОСОБА_5 в розмірі 8000 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 7937,99 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 12.09.2024.
Суддя В.Л. Гудзенко