Дата документу 15.08.2024
Справа № 334/3422/24
Провадження № 2/334/1866/24
15 серпня 2024 року місто Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Добрєва М.В., за участю секретаря судового засідання Зайцевої С.Г., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гончаров В.І. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення безпідставно отриманих коштів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення безпідставно отриманих коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2023 року у справі № 334/10277/23, яке набуло чинності 12 січня 2024 року, виконавчий напис виконавчий напис №255485 від 30.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованості за кредитним договором за кредитним договором №4610537 від 03.03.2021 року, укладеним між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 , за період з 10.06.2021 року по 29.06.2021 року в розмірі 9662,10 грн. визнаний таким, що не підлягає виконанню. Однак до набуття рішенням чинності, приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. постановою від 20.07.2022 року було відкрито виконавче провадження № 69450778 на підставі заяви відповідача про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання виконавчого напису № 255485 від 30.06.2021 року, яке завершене постановою ВП № 69450778 від 29.01.2024 року. У виконавчому провадженні № 69450778 з рахунків позивача стягнуто кошти на загальну суму 2 253, 33 грн.
Оскільки виконавчий напис на підставі якого здійснювалось стягнення з позивача коштів - скасований, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою повернути стягнуті кошти за виконавчим написом нотаріуса.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилась, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника, позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 19.07.2024 року подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 30.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис № 255485 про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 9 662,10 грн.
20.07.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. відкрито виконавче провадження № 69450778.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2023 вищевказаний виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до відповіді виконавця на адвокатський запит, останнім зазначено, що у ході виконавчого провадження з позивача стягнуто 2 253,33 грн.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1212 ЦК України, на яку правомірно посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Із аналізу ст.1212 ЦК України, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Суд вважає, що під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Позивачем, як передбачено ст. 444 ЦПК України, до позову долучено документи, які підтверджують те, що суму, списано з позивача на підставі постанови приватного виконавця.
Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Враховуючи, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2023 року виконавчий напис приватного нотаріуса №255485 від 30.06.2021 року визнано таким, що не підлягає виконанню, а відповідачем не наведено доводів та не надано жодних доказів на підтвердження існування інших зобов'язань з позивачем, як на підставу отримання ним грошових коштів, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 700 гривень.
Так, відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 700 грн. позивачем надано суду копію договору №8-Л від 04.04.2024 про надання правничої допомоги, що укладений між позивачем та адвокатом Гончаровим В.І.; розрахунок до Договору №_8-Л_ від 08.04.2024, копію квитанції до прибуткового касового ордера №17/15 від 08.04.2024 року.
Ураховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, враховуючи, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відтак, представник не приймав участі у засіданнях, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4 600 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гончаров В.І. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 2 253 (дві тисячі двісті п'ятдесят три) гривні 33 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4 600 (чотири тисячі шістсот) гривень;
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок;
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя: Добрєв М. В.