29.08.2024
Справа № 331/5258/24
Провадження № 2-о/331/475/2024
І M Е Н Е M У К Р А Ї Н И
29 серпня 2024 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,
розглянувши в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
28 серпня 2024 року до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя в порядку окремого провадження надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування вимог заявник зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Снігурівка, Пологівського району, Запорізької області (Токмацька міська територіальна громада) помер батько заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене місце смерті ОСОБА_2 - село Снігурівка, Пологівського району, Запорізької області, є тимчасово окупованою територією України, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року (із змінами), де зазначено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. У переліку зазначено, що вся територія Токмацької міської територіальної громади, Запорізької області визнана тимчасово окупованою Російською Федерацією. На даний час, внаслідок окупації іноземними військами, у Токмацькій міській територіальній громаді Запорізької області не працюють органи державної реєстрації актів цивільного стану, тому заявник позбавлена можливості зареєструвати факт смерті батька ОСОБА_2 . Посилаючись на зазначені обставини, з метою державної реєстрації смерті батька, заявник просить суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Копейськ, Челябінської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Снігурівка, Пологівського району, Запорізької області, Україна.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 28 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження (а.с.15).
У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду справи, при цьому, заявник зазначила у прохальній частині заяви про розгляд справи за її відсутності (а.с.3).
Представник заінтересованої особи Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи (а.с.16), до судового засідання також не з'явився. Разом з тим, представник заінтересованої особи надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи (а.с.17).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що вимоги, викладені в заяві, обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За змістом частини 1 статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , який видано Токмацьким РВ УМВС України в Запорізькій області 26 вересня 1996 року (а.с.9-10).
Як вбачається із копії паспорта серії НОМЕР_2 , виданим 27 серпня 2014 року Токмацьким РВ УДМС України в Запорізькій області, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заявник є громадянкою України (а.с.4-5).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , яке видано 14 серпня 1985 року Відділом РАЦС Токмацького міськвиконкому Запорізької області, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , значиться ОСОБА_2 , відповідний актовий запис № 386 (а.с.7).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 23 серпня 2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 23 серпня 2014 року, відповідний актовий запис № 966. При укладенні шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с.8).
Отже, судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 дійсно є донькою ОСОБА_2 та, в розумінні ч. 1 ст. 317 ЦПК України, є особою, якій надано право звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Згідно з п. 8) ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості отримати, відновити втрачені або знищені документи про це.
За змістом ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до статті 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до частин 3, 4 статті 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до п. 1) ч. 1, ч. 6 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Згідно п.п. 1 п. 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 545 від 08.08.2006 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024;
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 545 від 08.08.2006 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Як вбачається з копії довідки про смерть № С-03335 від 19 липня 2024 року, виданого Територіальним відділом РАЦС міста Мелітополя і Мелітопольського району РАЦС Запорізької області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Снігурівка, Токмацького району, Запорізької області, причина смерті: ліпосаркома м'яких тканин правої сідничної області (а.с.11).
Також факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 19 липня 2024 року, установою, яка підконтрольна окупаційній владі, а саме (рос.) «Территориальным отделом ЗАГС города Мелитополя и Мелитопольського района Управления ЗАГС Запорожской области», актовий запис № 170249900000101988002 (а.с.12).
Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Таким чином, законодавством визначено процедуру державної реєстрації смерті особи, у випадку неможливості надання документів, які б за формою та змістом відповідали встановленим законодавством України вимогам, шляхом звернення до суду.
Разом з тим, даючи оцінку допустимості наданих заявником письмових доказів, виданих на тимчасово окупованій території, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Зокрема, ґрунтуючись на консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібіє (Namibiacase) Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на таких територіях органів влади.
Отже, заявником доведено, що встановлення юридичного факту необхідне для проведення державної реєстрації смерті батька.
Правова норма статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» передбачає, що тимчасова окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Оскільки досліджені докази по справі свідчать про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер у віці 75 років - ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Снігурівка, Пологівського району, Запорізької області, Україна, тобто на тимчасово окупованій території України, суд вважає, що для проведення державної реєстрації смерті особи є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, для забезпечення проведення державної реєстрації смерті особи у відповідності до законів України, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті особи, так як законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати свідоцтво про смерть особи в державному органі України, що виконує функції державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з п. 8) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, суд допускає негайне виконання рішень.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, ст.ст. 10, 76, 80, 89, 263-265, 268, 273, 293, 315, 317, 319, 354, 430 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Копейськ, Челябінської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Снігурівка, Пологівського району, Запорізької області, Україна, причина смерті - ліпосаркома м'яких тканин правої сідничної області.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ;
заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: місто Запоріжжя, майдан Академіка Вернадського, будинок № 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42987331.
Суддя О.О. Яцун