Справа № 308/14967/24
1-кс/308/5325/24
11 вересня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНІ в Закарпатській області, підполковника поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000416 від 31.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНІ в Закарпатській області, підполковника поліції ОСОБА_3 , в якому останній просить накласти арешт на транспортний засіб марки «Mitsubishi», моделі «L200», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Агоростар», який переміщено з місця ДТП на майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів, що за адресою: АДРЕСА_1 та встановити заборону на його відчуження , розпорядження та/або користування вищевказаним автомобілем, залишивши останній на зберігання на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтовано наступним.
30.08.2024 близько 21:42 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi», моделі «L200», д.н.3. НОМЕР_2 по автомобільній дорозі М-25 сполученням «Соломоново - Чоп - Велику Добронь - Яноші», 10+860 км, на неосвітленій ділянці дороги, між населеними пунктами Чоп та с. Червоне Ужгородського району, після зустрічного роз?їзду з легковим автомобілем здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував по середині проїзної частини дороги, внаслідок чого останній від отриманих травм помер на місці події.
30.08.2024 у ході огляду місця події було вилучено транспортний засіб - марки «Mitsubishi», моделі «L200», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Агоростар», зареєстрованому за адресою Берегівський р-н, смт. Батьово, вул. Нова, 20, який поміщено на майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_3 від 31.08.2024 вищевказаний транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024070000000416 від 31.08.2024.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України вищевказаний транспортний засіб є предметом вчинення кримінального правопорушення і зберіг на собі його сліди, а тому є тимчасово вилученим - арештованим майном.
Стверджує, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, яким в даному випадку є ТЗ, а саме транспортний засіб марки «Mitsubishi», моделі «L200», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Агоростар», зареєстрованого за адресою Берегівський р-н, смт. Батьово, вул. Нова, 20, який поміщено на майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи наведене, з метою забезпечення збереження речового доказу та можливості проведення органом досудового розслідування необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні, даний транспортний засіб, є предметом вчинення кримінального правопорушення і зберіг на собі його сліди, що потребує доказування шляхом проведення досудового розслідування та судових експертиз із залученням спеціалістів, які володіють відповідними навиками, слідчий просить задовольнити дане клопотання.
У судове засідання прокурор та слідчий не з'явилися, при цьому у поданому клопотанні просили розгляд клопотання про арешт майна без їх участі, подане клопотання просять задовольнити в повному обсязі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду даного клопотання.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши подане клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як випливає з матеріалів клопотання, відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНІ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2024 за №12024070000000416.
У межах розслідування даного провадження в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою збереження речових доказів, який вилучений в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.08.2024 транспортний засіб марки «Mitsubishi», моделі «L200», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Агоростар», який поміщено на майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції ОСОБА_3 від 31.08.2024 вищевказаний транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024070000000416 від 31.08.2024.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 2 ст. 167 КПК України регламентовано, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за вимогами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» визначено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи вищенаведене, з метою збереження речових доказів та запобіганню ,зокрема, можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, про яке йдеться в клопотанні, яке має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для арешту майна, а тому клопотання в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим що стосується вимог слідчого про визначення місця зберігання вилученого майна, то такі вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволенню, оскільки в повноваження слідчого судді, під час розгляду клопотання про арешт майна, не входить вирішення питання про визначення місця зберігання речових доказів по справі, а вказане питання є виключною прерогативою слідчого, який розслідує кримінальне провадження.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНІ в Закарпатській області, підполковника поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, - задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучене в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 30.08.2024, майно, а саме транспортний засіб - марки «Mitsubishi», моделі «L200», д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ТОВ «Агоростар».
У решті вимог клопотання - відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1