Справа № 308/15008/24
1-кс/308/5350/24
12 вересня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030001761 від 04 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , в якому останній просить накласти арешт на речі які вилучені в ході огляду місця події 03 вересня 2024 за адресою АДРЕСА_1 , а саме на 1 банкноту номіналом 500 гривень серії ГА0331700.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.09.2024 до Чергової частини Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_4 надав працівнику патрульної поліції неправомірну вигоду у розмірі 500 гривень за не притягнення до адміністративної відповідальності.
04.09.2024 року дані відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030001761, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
03 вересня 2024 року о 23 год 55 хв. під час огляду місця події за адресою
м. Ужгород, вул. Карпатської України біля буд. 139 слідчий СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області виявив та вилучив грошові кошти, а саме: 1 банкноту номіналом 500 гривень серії ГА0331700 які поміщено до спец. пакету №PSP2203533.
Прокурор зазначає, що для потреб досудового розслідування вкрай необхідно забезпечити наявність вилучених грошових коштів адже наразі без проведення експертних досліджень не видається можливим з'ясувати, яка саме річ є предметом злочину у вказаному кримінальному провадженні, що, своєю чергою, впливає на правильну правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Окрім цього, слід зауважити, що вказане клопотання подається з метою забезпечення збереження речових доказів, що відповідає положенням кримінального процесуального закону (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Так, беручи до уваги те, що вилучені грошові кошти, на думку сторони обвинувачення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять інші відомості, які можуть бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі можуть бути предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, 04 вересня 2024 року слідчим, яким здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, винесено постанову про визнання речовими доказами.
З огляду на те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого а також те, що у разі задоволення вказаного клопотання може бути виконане завдання арешту, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, прокурор просить задовольнити подане клопотання.
У судове засідання прокурор не з'явився, при цьому подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду даного клопотання.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши подане клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як випливає з матеріалів клопотання, Ужгородським районним управлінням поліції ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.09.2024 року за №12024071030001761.
У межах розслідування даного провадження в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою збереження речових доказів, якими є вилучені в ході огляду місця події 03 вересня 2024 за адресою АДРЕСА_1 грошові кошти, а саме 1 банкноту номіналом 500 гривень серії ГА0331700.
Постановою старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 04.09.2024 року 1 банкноту номіналом 500 гривень серії ГА0331700 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030001761.
Відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 2 ст. 167 КПК України регламентовано, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за вимогами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» визначено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи вищенаведене, а також ступінь суспільної небезпеки та характер вчиненого протиправного діяння, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, з метою збереження речових доказів, а також те, що вилучені грошові кошти є предметом злочинної діяльності, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. У зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071030001761 від 04 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучені в ході огляду місця події 03 вересня 2024 року за адресою АДРЕСА_1 грошові кошти, а саме: 1 банкноту номіналом 500 гривень серії ГА0331700.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1